Розділ 26

Прю, яка стояла біля Пайпер та дівчат, підійшла ближче до Коула. Він м’яко обійняв її ззаду, поклавши руки на талію, і вони разом спостерігали за дивом з теплою посмішкою.

Пайпер повернулась до Лео, в її очах була і тривога, і захоплення:

— Що це відбувається?

Лео не відривав погляду від сяйва. Його голос був сповнений поваги та захвату:

Пейдж стояла між Лео та Прю з Коулом. Її очі блищали від щастя. Здавалося, важкий камінь, який вона несла роками, нарешті зник. Вона відчувала, що їхній Ковен тепер перейшов до нових, талановитих та могутніх відьом.

— Це диво, — пошепки сказала вона, не відводячи очей від своїх племінниць.

Та лише Фібі сиділа ніби осторонь. Її долоні охопили оббивку дивану, обличчя застигло між гнівом і смутком. Вона дивилася на сяючих дівчат не як на дар, а як на тінь, що нависла над її власним життям.

Їй здалося, що разом із цим сяйвом сплив її власний час. Що роль, яку вона колись грала в цьому світі, тепер належить іншим. І ця думка роз’ятрювала серце.

Світло довкола дівчат почало повільно згасати, як зоряний дощ, і кімнату знову огорнула тепла напівтемрява. Проте атмосфера вже була іншою — у повітрі відчувалась нова енергія, свіжість, наче подих нового етапу.

Кріс, який завжди любив трохи перебільшувати, розправив плечі, закинув руки за спину й почав походжати туди-сюди перед дівчатами, мов командир перед новобранцями.

— Сім’я… родина… сестри! — урочисто виголосив він, зупинившись і кинувши погляд на батьків, тіток і дядьків. — Розпочалась нова епоха!

Усі вибухнули сміхом, дивлячись на його театральність. Пайпер не могла приховати усмішки.

Кріс зробив серйозне обличчя і повернувся до Мелінди.

— Меліндо, — почав він, зупинившись перед сестрою. — Ти маєш татові та мамині здібності. Тобто: заморожувати, розривати та навіть сферитися, як світлоносець.

Мелінда схрестила руки й з удаваним сарказмом відповіла:

— Та ти що, невже? А я й не знала!

Кріс, граючи роль до кінця, відкинув голову назад і театрально вигукнув:

— Балачки!

Сміх прокотився кімнатою знову.

Далі він перейшов до Паркер. Вона чекала з легким викликом у погляді.

— Паркер, — урочисто промовив Кріс, ніби робив важливе відкриття, — ти маєш здібності тітки Фібі - передбачення. А ще здібності дядька Купа: сферитись як янгол кохання.

Паркер склала руки на грудях і з саркастичною усмішкою кинула:

— Ніколи б не подумала.

Знову сміх — навіть Фібі, попри напруженість, не втрималась і пирснула.

Нарешті Кріс підійшов до Пейтон. Він зупинився прямо перед нею, трохи звузив очі, наче оцінював.

— А ти, Пейтон... — він зробив паузу, ніби для драматичного ефекту, — Ти маєш здібності демона та відьми.

Пейтон широко розкрила очі й зніяковіло прошепотіла:

— Що?..

Кріс підняв брови, відкинув руки вбік і пояснив:

— Того вечора в редакції я бачив, як ти кинула енергетичну кулю в чудовисько. Це не випадковість. Але треба попрацювати з тобою, щоб відкрити всі твої здібності.

Пейтон повільно перевела погляд на кузин, які дивились на неї з різними емоціями. Пайпер дивилась на племінницю із здивуванням, Пейдж із зацікавленістю, а Фібі з явним неспокоєм.

— Я навіть і не думала... — прошепотіла вона тихо до кузин.

Та Кріс, не даючи їй часу зануритись у сумніви, підняв голос:

— Балачки! Ти ще не готова. Тобі треба звикнути до цього й навчитись контролювати свої сили.

Коул, який до цього стояв осторонь, підняв руку, привертаючи увагу.

— Добре, але хто буде їх світлоносцем? — його голос звучав спокійно, але в ньому відчувалось напруження.

Усі погляди звернулись до Лео. Він трохи зітхнувши, промовив:

— Я вже не зможу бути їх світлоносцем. Я вже маю підопічних. Тому...

Він не встиг закінчити, бо Кріс різко обернувся до всіх й виголосив:

— Тому ним буду я!

На мить усі завмерли, а потім кімната наповнилась схвальними вигуками.

Пайпер не витримала, піднялась і підійшла до сина і ніжно поцілувала його в щоку.

— Мій розумник, — сказала вона гордо.

Кріс на мить зніяковів, але швидко відновив серйозність і знову заклав руки за спину, наче справжній наставник.

— Отож, — підсумував він, — настав час тренувань. Нові Чародійки повинні бути готові!

І хоча всі знову розсміялись, у його голосі звучала справжня впевненість.

Коул відпустив Прю і вона підійшла до Пейтон. У кімнаті знову стало тихо, всі погляди звернулись на старшу Геллівелл. Вона стала поруч із дівчиною й подивилася поверх натовпу, ніби готувалась проголосити щось важливе.

— Це важко, але послухай мене — почала Прю тихим, але впевненим голосом. — Ти донька Хранителя і посланця, та ти успадкувала дар від відьми та демона.

Пейтон здригнулась і розгублено перевела погляд на Прю:

— Це розіграш?

Прю подивилася їй прямо у вічі, голос став твердішим:

— Ні, це не розіграш. Доню, послухай мене. Ти можеш рухати предмети силою думки. Це — телекінез. І, крім того, - Прю зробила коротку паузу, ніби наважувалась, - тобі передалася моя здатність до астральної проекції.

Коул, який стояв осторонь, підняв брову. Його голос зазвучав глухо, майже холодно:

— А від мене дісталося інше. Енергетичні кулі... демонічне переміщення і таке інше.

У кімнаті прокотилось зітхання, хтось навіть здригнувся. Фібі різко склала руки на грудях і з викликом глянула на Коула:

— Прекрасно. Значить, половина сил - відьми, а половина — демона. Чудове поєднання, — її голос капав сарказмом.

— Фібі! — різко обірвала сестру Пайпер, але очей від Пейтон не відводила.

Пейтон ж, почувши слова Коула, зблідла ще більше й прошепотіла:

— Демонічне... переміщення?.. Я?.. — вона хитнула головою, наче намагалась відкинути думку та засміялась. — Класний жарт, та мені краще піти.

Прю м'яко, але рішуче поклала руку їй на плече.

— Пейтон. Це не жарти. Це частина тебе. Але пам'ятай: ти не тільки демон і не тільки відьма. Лише від тебе залежить, ким ти станеш.