Розділ 23

У цей час Пейдж, закотивши очі, підійшла до Пайпер і Лео. Вона скривила обличчя в театральну гримасу відрази й, склавши руки в боки, сказала з сарказмом:

— От чесно, мені було бридко, коли він був з Фібі. А тепер мені ще бридкіше, коли він з Прю. Хто далі?

Пайпер витріщила очі на сестру й вдарила її по плечу долонею:

— Пейдж!

Прю не відриваючись від обіймів Коула засміялась разом з нею засміялись Коул та Лео від слів Пейдж та реакції Пайпер. 

Коул, не відпускаючи Прю, звернувся до Пейдж і посміхнувся:

— Звикнеш.

Його тон був доброзичливим, але з легким викликом.

Пейдж театрально зітхнула, підняла очі до стелі.

На якусь мить атмосфера на горищі стала легкою з маленькою нотою сарказму слів. Навіть стара деревина, здавалося, відгукувалась на цей сміх тихим теплим скрипом.

На горищі ще відлунював сміх, коли Пейдж раптом підняла руку й серйозно сказала:

— Добре, стоп. — Вона глянула на всіх по черзі. — Знаючи з власного досвіду, до Пейтон зараз краще підходити дуже обережно. Вона не захоче слухати нікого й буде тікати, як тільки відчує тиск.

Пайпер схрестила руки на грудях і уважно подивилась на сестру:

— І що ти пропонуєш?

Пейдж поправила пасмо волосся й впевнено відповіла:

— Щоб з нею говорив хтось один. Без натовпу, без великої сцени. Вона зараз у тому ж стані, в якому колись була я. І я це добре пам’ятаю.

Прю, яка весь час стояла поруч із Коулом, міцніше стиснула його руку та обернулась до сестер і Лео. Її очі загорілись рішучістю.

— Я піду до редакції, — твердо промовила вона.

Пейдж кивнула, підтримуючи рішення:

— Це правильно. Але ти не підеш одна. Я складу тобі компанію, принаймні дорогою. — Вона усміхнулась, трохи пом’якшуючи тон.

Прю лише кивнула, Пейдж пішла до дверей а за нею пішла і Прю, разом вони пішли збиратись в дорогу. Коул проводив поглядом Пейдж та Прю поки вони не зникли з його поля зору.

Пайпер, Лео й Коул теж вирішили спуститись. Пайпер нервово стискала книгу, яку взяла з горища, а Коул йшов останнім, замкнувши руки за спиною, наче в роздумах.

Вже спустившись, біля сходів в коридорі Лео озвався, розриваючи мовчанку:

— А як передати Силу Трьох новим Чародійкам?

Пайпер глибоко зітхнула, поклала книгу на стіл й відповіла, ніби виправдовуючись:

— Я шукала, але в Книзі Таїнств немає нічого про це. Взагалі нічого… — вона перевела погляд на Коула, нахмурилась і запитала: — Може, ти щось знаєш?

Коул зупинився, глянув на неї спокійно, але з тією легенькою іронією, що завжди була йому притаманна.

— В книзі це не описано, бо такого ще ніхто не робив але все просто, тільки треба час, — відповів він рівно. — Але, звісно, ви не звикли довіряти моїм словам.

Пайпер відкрила рота, щоб щось сказати, але раптом вхідні двері різко відчинилися. Усі разом обернулись. У коридор увійшли Фібі та Куп.

— Привіт, — бадьоро сказала Фібі, оглядаючи всіх. — Є новини? Знайшли, як передати тягар новим Чародійкам?

Вона помітила, що атмосфера напружена, і тільки згодом її погляд зупинився на Коулові. Її обличчя одразу втратило усмішку.

Куп, який зайшов слідом, одразу відчув чужу ауру. Він напружився, глянув на Коула гостро й різко запитав:

— Бальтазар? Чи, може, Джерело?

Його голос лунав так, ніби він був готовий прийняти атаку.

Коул пирхнув і з легким роздратуванням цмакнув язиком. Потім, схрестивши руки на грудях, спокійно, майже зухвало промовив:

— Фібі, ти не могла пояснити цьому янголу з крильцями та стрілами, що до чого? Бо, схоже, він все ще володіє застарілою інформацією.

Фібі закотила очі, глибоко видихнула і поглянула на Купа:

— Куп, спокійно. Це… складно. Але зараз він безпечний.

Пайпер встала посеред коридору, між Фібі та Купом і Коулом, піднявши руки, ніби намагаючись розвести сторони:

— Досить! У нас і так достатньо проблем. Якщо ми не знайдемо спосіб передати Силу Трьох, жодні суперечки не матимуть значення.

Лео, який весь цей час мовчав, тихо додав, дивлячись на Коула:

— Ти сказав, що все простіше, ніж ми думаємо. Поясни.

Коул знову відштовхнувся від стіни і його обличчя стало серйозним:

— Можу сказати лише — ми побачимо. Невідомо як це відбудеться насправді.

Пайпер плеснула себе по ногам з розчаруванням і промовила: 

— Клас!

Всі замовкли, перебираючи думки у голові. Вони дивилися на Коула, навіть Фібі, яка вагалась робити з доньки нову відьму та допомогти новій племінниці. Коли раптом зверху почулися кроки. Усі погляди піднялися на сходи.

Першою з’явилася Пейдж — легка, впевнена, із сумкою через плече. За нею, неквапливо і велично, спускалася Прю. На ній були чорні шкіряні штани, білий топ, поверх — шкіряна куртка. Волосся зібране у високий хвіст, чубчик ідеально розділений навпіл, підкреслюючи риси обличчя. Вона йшла впевнено, майже беззвучно.

— Я пропонувала їй цілу шафу різного одягу, — сказала Пейдж щось шукаючи в сумочці і зупинилась біля Коула. — Але ж Прю вперта, вибрала свій улюблений стиль.

Куп не міг відвести погляду від Прю. Його обличчя світилося здивуванням і щирою радістю. Він бачив її вперше, але в його очах читалася якась тепла близькість, ніби нарешті здійснилося щось давно очікуване.

Прю підійшла прямо до Коула та поцілувала його.

Фібі різко відвернулася, губи зціпилися. Вона заплющила очі, щоб не бачити цього моменту.

— Будьте обережні, — серйозно сказав Лео, поглянувши і на Прю, і на Пейдж.

Пейдж вже йдучи до дверей, накинула сумку на плече. Вона підняла вгору руку з ключами, мовби підбадьорюючи всіх. — Як повезе.

Прю кинула швидкий погляд на сестер і Лео, потім мовчки рушила слідом.

Куп проводжав Прю поглядом доки її силует не зник за дверима. Його очі блищали, куточки губ злегка піднімалися — він був зворушений такою появою. Куп зачинив за дівчатами двері  й повернувся до решти.

Цей його вираз помітив Коул, його голос пролунав холодно, з прихованою загрозою: