Розділ 18

— Цікаво, — промовила Черіті, поглядаючи на Пейтон із захопленням. — А розмов скільки було...

— А ось тістечко точно справжнє! — додав Майк, жуючи його.

Нарешті була завершена робота над статтею. Пейтон підвелася з-за столу і вирішила приготувати собі еспресо. Кавоварка тихо гуділа, а дівчина, стоячи поруч зі столиком зі снеками, постукувала пальцями по його поверхні та наспівувала собі під ніс, розслабившись після інтенсивного робочого дня.

Раптом приміщення сколихнув гуркіт розбиваючого скла. Пейтон різко обернулася і побачила, як через вікно в редакцію вдерлося чудовисько. Воно стояло на високих лапах, чорне, із горючими очима, сповненими ненависті та жадоби. З відкритої пащі текла слина, і моторошний запах страху розлився по кімнаті.

Люди кинулися тікати, хто куди, а Пейтон завмерла на місці, відчуваючи, як серце калатає у грудях. Майк, що стояв неподалік, миттєво схопив стілець і кинув у чудовисько, щоб злякати його. Але той лише глухо ричав і одним рухом лапи відкинув Майка у коридор.

— Допоможіть! — заволала Пейтон.

На галас в одному з кабінетів зісферився Кріс. Він побіг у бік дівчини, але побачене зупинило його: перед ним стояла Пейтон, обпершись на стіл, а в долоні, вже почала формуватися палаюча куля.

Пейтон глибоко вдихнула, її очі загорілися рішучістю, і вона кинула кулю прямо у чудовисько. Той миттєво спалахнув, його крик розірвав повітря, а тіло загорілося яскравим полум’ям.

Кріс обережно підійшов до Пейтон і схопив її за руки, а потім тримаючи вів її до кабінету, де він тільки-но з’явився.

Вони увійшли до кімнати, Кріс зачинив двері, обійнявши Пейтон вони обидва розчинились в яскравому світлі сфер. 

З’явившись у особняку в оранжереї, Кріс усадив Пейтон на крісло побіг на кухню взяти склянку води. Вона не розуміла де вона і хто поруч з нею..

Кріс повернувся в оранжерею зі склянкою прохолодної води. Він обережно присів навшпиньки біля Пейтон, та тримаючи склянку підніс до її губ.

Пейтон зробила кілька ковтків, відчула, як холодна вода освіжає її горло, і важко відкинулася на спинку крісла. Її очі ще були розгубленими, а руки трохи тремтіли.

— Дякую, — прошепотіла вона, видихнувши.

Кріс на мить подивився на неї, потім підвівся.

— Я зараз, — пообіцяв він і швидким кроком вийшов з кімнати. Коридорами особняка він пройшов упевнено: знав, кого шукає. Незабаром він зустрів Уайатта та Мелінду.

— Уайатте, Мел, — почав він майже пошепки, — у нас проблема. Та дівчина... Вона щойно кинула енергетичну кулю в перевертня. І зробила це, навіть не усвідомлюючи.

Мелінда зупинилася, витріщившись на Кріса:

— Що?! Енергетична куля?

— Сам бачив, — серйозно відповів Кріс. — Вона не знала, що робить.

Він подивився на Уайатта:

— Мені здається, вона демон. Але сама цього не знає.

Уайатт насупився, схрестивши руки на грудях:

— Дивно. Вперше таке чую. Зазвичай демони добре знають про свої сили.

— А вона — ні, — додав Кріс. — Її реакція була справжньою, вона боялася.

Втрьох вони рушили до оранжереї, де Кріс залишив Пейтон.

Пейтон сиділа в кріслі, тримаючи склянку води в руках. Вона намагалася упорядкувати думки, але перед очима все ще стояла постать чудовиська і куля, яке вирвалася з її долоні.

На веранду вийшли троє. Мелінда, побачивши журналістку, здивовано вигукнула:

— Пейтон?.. —  промовила вона, вражено дивлячись на дівчину.

Пейтон підняла голову. Її погляд зупинився саме на Мелінді, бо обличчя братів були для неї незнайомими. 

— Мелінда.. — її голос був тихим, ніби вона боялася, що не отримає відповіді. — Що я тут роблю?

Мелінда кинула швидкий погляд на братів, а потім підійшла ближче до Пейтон і присіла поруч.

— Ти у нас вдома, — лагідно сказала вона. — Тобі нічого не загрожує, все минулося.

Уайатт уважно дивився на дівчину, намагаючись розпізнати правду у її розгублених очах.

Кріс стояв позаду, мовчки, але всередині його точили сумніви: перед ним сиділа демонічна вбивця, чи перелякана дівчина, яка щиро не знала, що з нею відбувається.

Мелінда поклала руку на спину Пейтон:

— Все добре. Просто… треба розібратись.

Пейтон поставила склянку на стіл, який стояв поруч і опустила голову до колін притримуючи голову зануривши пальці в волосся.

Двері у «Галлівелл-Менор» грюкнули так, що відлуння пішло коридором. У будинок зайшли три сестри.

— Ми вдома! — гучно вигукнула Пайпер, струшуючи з плечей сумку.

— Ми тут, мамо! — відгукнувся Уайатт з веранди.

Сестри рушили в глибину дому. Пайпер ішла попереду, в Фібі та Пейдж щось обговорюючи йшли позаду..

Увійшовши до оранжереї, Пайпер зупинилась настільки миттєво, що в неї не помітивши врізалась Фібі. В очі Пайпер одразу кинулася картина: в кріслі сиділа дівчина з темним волоссям, голова її була схилена вниз, а поруч на бильці сиділа Мелінда, ніжно погладжуючи її по спині. Пайпер відчула, як серце пропустило удар. Немов струмом вдарило по тілу. Вона впізнала ці риси, навіть у згорбленій, знесиленій поставі.

Позаду неї стояла Фібі. — Що з тобою? — занепокоєно спитала вона.

Пайпер схопила сестру за руку так сильно, що та здригнулася. Погляд Пайпер був прикований до дівчини в кріслі. Вона навіть не повертала голови до Фібі.

— Фібі… ти бачиш те, що і я?.. — її голос зривався на шепіт.

Фібі перевела погляд туди, куди хитнула головою Пайпер. Вона побачила дівчину, яка здавалася маленькою і вразливою, притиснутою до крісла.

Фібі різко вдихнула.

— Боже… — очі її розширились, вона також застигла на місці. — Це…

— Що? — нетерпляче перепитала Пейдж, яка стояла позаду сестер, намагаючись зрозуміти, чому обидві сестри завмерли, наче бачили привида. Вона обійшла їх і кинула погляд на веранду.

Пайпер так і стояла, ніби вросла в підлогу. Її пальці тремтіли, коли вона нарешті прошепотіла:

— Прю…

Фібі, не відводячи очей від Пейтон, домовила за сестру:

— Не може бути.