АННА

У дитинстві Анна вже відрізнялася від інших дітей. Сусідка кликала її «вовченям», бо вона була така ж дика та відлюдкувата. Коли інші діти бігли вітатися, вона ховалася за спідницею матері. Її майже не цікавило «що скажуть люди?». Майже… Вона мало цікавилася цим, не виходячи далеко від дому. А їй ніхто нічого не розповідав.

З раннього дитинства у неї була причина триматися подалі від людей. І цю причину вона воліла б ніколи не розповідати, бо тільки б відкрила рот усім стало зрозуміло яка вона неповноцінна дитина. Жалість била сильніше за грубі слова.

У дитинстві у неї було лише дві подруги Уляна та Ніка. Вони жили на одній вулиці та часто бачилися, особливо на канікулах.

Маленька Анна їх дуже любила. Коли вже було пізно та треба розходитися вона втікала до Уляни, яка жила поряд. І вони ще трохи проводили час разом.

Вона вже не пам’ятала коли вперше захотіла взяти у руки ручку та щось написала. Але пам’ятала з чого почалося її захоплення — з «Хронік Нарнії». Дівчинка загорілася написати продовження, але тепер з чарівною школою. А лев Аслан був дядьком головної героїні. А ще Анна любила серію про «Гаррі Поттера».

Уляна розділяла її захоплення. Цілими днями вони сиділи та писали у зошитах свої історії. Друга подруга на жаль поїхала жити в інше місто, але на вулиці з’явилася ще одна дівчинка — Наталя, з якою, на диво, Анна швидко знайшла спільну мову. Тепер вони утрьох писали «книжки», а трохи пізніше малювали продовження коміксів «Скубі-Ду».

А окрім цього подруги уявляли себе героїнями різних історій. Вони будували «замки», долали «демонів», як популярні на той час «Всі жінки відьми» та лазили по деревах.

І нехай Анна не могла відходити далеко від дому, але їй вистачало отих п’ятнадцять метрів. На довгі роки її життя концентрувалося тільки на одній вулиці.

* * *