Зелене листя дерев поступово змінювало свій колір. Природа розмальовувалася в золотисті кольори. Перший місяць передостаннього навчального року закінчувався, а це означало, що Семену потрібно було визначитися, яку тему дипломної роботи він хотів би писати.
Теплі дні так і шепотіли, що час, щоб обрати тему, ще є. Тож Семен насолоджувався гарною погодою. І тільки тоді, коли почалися перші дощі, а на перерві не хотілося виходити на вулицю, він все ж вирішив домовитися зі своїм дипломним керівником…
— Як це — узгоджувати тему з іншим викладачем? — не зрозумів Семен.
— Новий керівник більш досвідчений і краще знається на цій темі, — пояснив завідувач кафедри.
— Але я обирав саме цього керівника.
— Ну ось так, іди… — без якихось додаткових пояснень відправив його до іншого керівника.
Доки Семен спускався поверхами до лабораторії, вже встиг все на світі проклясти. Зі своїм старим керівником він вже налагодив контакт і міг спокійно ставити запитання, які його цікавили.
Тепер же було невідомо, як саме поводитиме себе інший керівник, і що це за людина…
— Вітаю, — перед Семеном стояла молода дівчина, на кілька років старша за нього. — Ти до Валентини Едуардівни?
— Так, мені призначили її, як дипломну керівницю.
— Чудово, вона — досвідчений фахівець! Мене, до речі, Ганною звати, я допомагаю Валентині Едуардівні з різними дослідженнями, — представилася дівчина.
— Семен, — не дуже вдоволено представився хлопець. — То коли вона буде?
— А її сьогодні не буде…
— Але мені треба узгодити тему дипломної роботи, щоб почати над нею працювати.
— Ну-у-у… Вона буде десь за три дні, тоді й приходь.
Розчарований і роздратований, Семен повернувся до навчання. Але все ж через три дні повернувся до лабораторії.
— Як це — її знову немає? — починав злитися Семен.
— Ну, вона була, але ж Валентина Едуардівна працює не тільки у нас, її основна лабораторія знаходиться в іншому місці. Тож вона залишила тобі тему. Ось, — Ганна простягнула листочок. — І сказала, щоб ти, в разі чого, ставив питання мені.
— Дослідження віку дерев? Серйозно? — Семен був не в захваті від теми.
— Так! Валентина Едуардівна вивчає вплив різних факторів на ріст дерев, особливо тих, яким вже понад двісті років. Тож перше твоє завдання: знайди кілька великих дерев, поміряй обхват їхнього стовбура і висоту, на якій знаходиться перша гілка.
— А структура самого диплома? — він невдоволено скривився.
— Це вже пояснить Валентина Едуардівна, коли ви побачитеся. Поки що це все, — Ганна розвела руки в сторони.
Поставлене завдання Семен виконав досить швидко. І потім майже два тижні чекав зустрічі зі своєю дипломною керівницею. Нарешті все так співпало, що у Валентини Едуардівни було трохи часу поспілкуватися зі своїм дипломником:
— Ти зробив всі виміри та записав їх?
— Так, ось! — Семен простягнув кілька папірців.
— Добре-е-е… — відповіла вона, перевіривши записи. — Ось які розділи повинні бути в дипломі, — Валентина Едуардівна в свою чергу простягнула інший папірець. — Можеш потроху займатися ними. І сходи до Ганни, вона тобі дасть книжечку, треба вивчити деякі терміни для диплома.
Закотивши очі, Семен погодився з усім, що йому сказали, і вже на наступний день спустився до Ганни.
— Мені сказали, що ти даси якусь книжечку.
— А-а-а… так, ось! — вона передала маленьку книжечку і відкрила її на потрібній сторінці. — Ось, тобі треба вивчити всі ці терміни… — вона показала пальцем на перший, — …ось прямо до цього! — це було п’ять повних сторінок з різними науковими термінами. Деякі з них займали майже пів сторінки.
— Все це треба вивчити?! — Семен був ошелешений.
— Угу. Як вивчиш, прийдеш до мене, я перевірю. А вже потім Валентина Едуардівна перевірить твої знання.
— Я зрозумів… — забравши книгу, він пішов.
Погода так і шепотіла постійно залишитися вдома, нікуди не ходити і нічого не робити, а просто лежати і відпочивати. Дощ майже не припинявся. А коли нарешті виходило сонечко, Семен намагався кудись вирватися з друзями на природу.
Так і цього разу: на суботу обіцяли сонечко, і у хлопця вже були плани. Але несподіваний телефонний дзвінок, напередодні, вніс свої корективи:
— Семене?! — почувся жіночий голос. — Це Ганна. Щось ти не заходиш вже два тижні до мене. Хочу, щоб ти завтра заїхав до інституту!
— Але ж завтра субота.
— Я буду на місці. Перевіримо, що ти вже встиг вивчити. До завтра! — і вона поклала слухавку.
— Дідько! — вилаявся Семен, бо не встиг вивчити і половини вказаного, надто складні були терміни.
Приїхавши у призначений час, Ганна Семену одразу почала ставити купу запитань по термінах з книжки, на більшість з яких він так і не зміг відповісти. А вже після цього хлопець вислухав купу гнівних коментарів у свою адресу. Які він тихо проковтнув, але не збирався забувати.
Йому виділили ще тиждень, щоб все вивчити. Після чого Семен нарешті був вільний і зміг зустрітися з друзями, хоч і з запізненням.
Весь виділений час він витрачав, щоб вивчити необхідні терміни, але це було складніше, ніж здавалося. Йому вже не хотілося працювати з цією дипломною керівницею, яку він бачив всього кілька разів. А ще сильніше не хотілося бачити Ганну, яка віддавала команди, наче це вона керує його дипломною роботою.
Семен не вірив, що йому вдасться допрацювати з ними ще пів року до здачі диплома. Тож почав міркувати, що можна з цим зробити.
Минув тиждень, і він зустрівся з Валентиною Едуардівною і Ганною. Остання в усіх фарбах розповіла дипломній керівниці, як Семен б’є байдики і не виконує завдання. Після чого вже Валентина Едуардівна була незадоволена повільною роботою свого дипломника. Та й взагалі не вірила, що йому місце на цьому факультеті.
Семен весь цей час тихо сидів та слухав. А всередині все закипало. Він був готовий вибухнути в будь-який момент. А заразом розповісти, як його дістали з завданнями, і тим, що нічого не пояснюють про диплом. Але він продовжував мовчки сидіти.