Врятувати Зорю

Від автора

Вітаю, любі мої читачі! Слава Україні!

Хочу вам розповісти, як виникла їдея цього твору.

Війна застигла нас на відпочинку. Жах тих перших хвилин мені, як і усім вам, сниться щоночі. Він закарбувався у свідомості до найменьшої деталі - колір табло скасованих рейсів. Голос батька в телефоні - дай поспати, вибухає щось, але ж скоро припиниться.

Повідомленням моєї любої колеги та подруги Ірини Давидової у вайбері - "у нас вибухи. У вас... теж..."

Днями та годинами болю, відчаю. Ненависті до ворогів. Віри в найкраще, яка й досі зі мною та не вщухає не на мить. Але вона вже інша: не "припинять вогонь", а "дадуть відсіч загарбникам".

Ця історія створена на реальних подіях. Отже, Л.., якщо ти мене читаєш (а я впевнена, що так і буде, не зараз може, але вже скоро, коли ми знову зможемо пити каву в своїй домівці та не дрожати від обстрілу) - знай, що ця історія присвячена вам із коханою дівчиною.

П.С. З цим мужнім та сильним хлопцем, що поїхав рятувати рідних та кохану, а потім вступив у лави ЗСУ, було втрачено зв'язок. А вчора, коли я написала декілька глав, отримала обкладинку та чекала сьогоднішнього дня, щоб почати викладати роман, Л.. вийшов на зв'язок.

Кілька слів у месенджері:

"Ми їх караємо по всіх фронтах. Вже скоро! Все буде Україна!"

Слова, що звучать сильніше ніж "Я тебе кохаю".




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше