Глава 2: Тамлейн Аграйл

- О, велика Королево, зжальтеся! Випустіть нас із лісу! - стоячи на одному коліні перед велетенським дубом, благав чоловік. - Мені дуже треба повернутися додому! Прошу!

****

Граф Блейн, королівський посланець, доставляв важливі документи у сусіднє графство, а коли повертався, то вирішив скоротити дорогу через Картехогський ліс. І ось уже три дні він разом зі своєю охороною та кучером не можуть знайти вихід з цього триклятого місця. Припаси їжі вже добігали кінця, а вода закінчилась ще сьогодні ранком. Ніхто не очікував такої затримки, та ще й там, де нема навіть захудалої таверни.

- Казав я, що це погана ідея, - буркотів кучер, підкурюючи люльку коло карети.

- Та цить, - огризнувся один з охоронців графа. - Без тебе кепсько.

- В мене мурахи від цього лісу. Особливо вночі, - знизав плечима другий охоронець, ніби смикнувся від холоду.

Аж раптом і справді дихнув дуже холодний вітер. Одразу усіх, окрім графа Блейна, потягнуло у сон, і вони попадали на зелений лісовий мох. А стовбур дуба, засіявши, явив графові Блейну перед очі золоті двері, інкрустовані коштовними каменями та розписані візерунками у вигляді в'юнку.

- Кликав мене, Блейне? - мовив владний оксамитовий голос.

Граф підвів очі та завмер. Ніколи не бачив він красивішої жінки! Стрункий стан одягнутий у зелений шовк, білосніжна шкіра немов сяє місячним світлом, глибокі зелені очі, здається, заманюють, як та лісова гущавина, червоні вуста ніби створені для поцілунків, а високі груди над корсетом - для ласки чоловічих рук.

- Ваша Величносте, Темна Королево, - схилив він голову, ледве змусивши себе відвести погляд від красуні.

- Блейне, ти не знаєш, але рід твій має зі мною договір. Колись тут твій пращур теж просив у мене допомоги. Тож я допоможу тобі... - вона взяла паузу, поблажливо дозволяючи чоловікові прийти до тями після зустрічі із нею.

"Ці смертні чоловіки такі слабкі. Покажи їм красиве тіло, і вони вже нездатні мислити тверезо", - жінка презирливо скривила вуста, коли Блейн опустив голову.

- Не поспішай дякувати, бо відчуваю, вже зібрався. Безкоштовного нічого не буває у світі, тож ти віддаси мені свого часу те, про що у своїй господі не відаєш, - мовила Королева тоном, що не терпить заперечень.

- Але ж... - почав був граф.

- Ти хочеш померти тут голодною смертю? - милим та доброзичливим голосом спитала фея, але чомусь від її тону мурахи побігли по спині чоловіка.

- Я зрозумів. Погоджуюсь, - тихо мовив він.

- Як їхатимете, то завжди притримуйтеся білих троянд, що ростимуть край дороги на кожному роздоріжжі. Пам'ятай слово своє! - мовила вона, зробила крок назад у двері, а ті розчинились у корі дуба.

Холодний вітер відступив і охоронці з кучером одразу прокинулися.

- Що сталося? - на перебій почали дивуватись чоловіки.

- Їдемо за білими трояндами, - похмуро мовив Блейн.

З лісу вони й справді вибрались, слідуючи за кущами білих троянд. Коли вони покинули межі володінь Королеви, з дерева на галявині вийшла жінка, одягнута у шовкову зелену сукню.

- І знову, уже вкотре, смертний повівся на такі прості хитрощі. Не один чоловік пожалкував за сотні літ, побіцявши Меб те, про що не знає у себе вдома, - Королева підняла кутики уст у хижій посмішці...

****

Не встиг Блейн порадіти своєму щастю, як дізнався, приїхавши додому, що його дружина вагітна. Ось про це граф як раз і не знав. Однак не став говорити їй, що трапилося. Більше того, з кожним днем згадки про Королеву мерхнули в його уяві. Мозок людини схильний захищатися від того, шо більше за його розуміння і дуже лякає. Граф вирішив, що то просто було видиво через страх та розгубленість, тож з часом і зовсім забув про те, що обіцяв Королеві Темних Фей.

Син Блейна, названий Тамлейном на честь засновника древнього роду Аграйл, ріс вродливим, чесним і талановитим юнаком. Вмів грати на лютні, гарно співав, вправно стріляв із лука та фехтував. Всі придворні дівчата сходили із розуму за ним, як і доньки герцогів та графів на званих балах. Але Тамлейн любив більше проводити час на природі та читати, ніж розважати дівчат. Більшість із них здавалися йому бездушними й пустими, без вогнику усередині, повністю підкорені правилам та ідеї вигідно вийти заміж. І це засмучувало хлопця, адже він не хотів жити із нав'язаною йому жінкою через високий статус Аграйлів при дворі.

Юнак мужнів і наближався час його випробування. Скоро Там має потрапити на своє перше Велике Полювання. Це, свого роду, традиційна ініціація для чоловіків прадвньої та славної родової лінії Аграйлів. По досягненні двадцяти двох років, у день свого народження новий спадкоємець має їхати у ліс сам, без батька та інших чоловіків роду, лише із охоронцями, яким не дозволено втручатися у хід полювання. Голова ж стражі має засвідчити якість здобичі та вправність молодого господаря.

****

- О, нарешті я дочекалася тебе, мій милий Таме... Хоч попереду ще багато підготовчих робіт, але то вже байдуже... - прошепотіла Меб, стоячи за деревом і дивлячись, як група вершників наближається до її володінь.

І коли юнак заїхав у ліс, за деякий час на нього та його людей налетів дивний холодний вітер. Тамлєйна зморив сон і він упав з коня.
 

У шатах кольору смарагду,

Немов ті трави навесні,

На чорному, як ніч, коні.

Він бачить Вершницю прекрасну.

Вона граційно править звіром

І понад берегом ріки

На упряжі, немов зірки,

Сто дзвоників вторують виру.

Там роздививсь її уважно

Із голови берет свій зняв

Та на коліно він припав,

Схиливши голову поважно.

- О, підведися, Таме милий -

Тебе чекаю я давно!

Й моє трояндове вино

Вже настоялося на силі