Святкова вечеря

Святкова вечеря

Настав ранок Різдва. Дмитрик вийшов з кімнати, із сумом подивившись на ялинку та подарунки. Учора ввечері він чув, як стукали колядники, але батьки не відчинили їм двері. Вони теж порушники традицій!

Мама була на кухні, готувала сніданок, а тато дивився телевізор. Жодного натяку на святковий настрій, окрім гірлянд, які продовжували миготіти.

«Цікаво, чи почистити зуби без нагадування від дорослих — це добра справа?» — роздумував хлопчик.

Умившись, він покликав сестру:

— Марічко, ти щось придумала? — з надією зазирнув до її спальні.

— Ні! — ображено відповіла.

— Чому ти засмучена?

Підійшов ближче та погладив її по спині. Марійка була одягнена в найкращу свою сукню. Волосся заплетене в коси й зав'язане блискучими бантиками.

— Чому мене не покликали у помічники Святого Миколая? Я ж теж дитина, — похнюпилася.

— Тобі дванадцять. Можливо, ти вважаєшся дорослою?

Одразу згадав дітей, які дарували шарфики. Вони були старшими за нього, приблизно, віку Марічки.

— Я теж хочу дива! — тихо сказала, обертаючись до брата.

— Тоді допоможи врятувати Різдво!

— У тебе є план?

— Ні, — схилив голову. — Але я думав звернутися до друзів.

— Збираймося й ходімо! Я теж своїх покличу. Зустрінемося біля ялинки у дворі!

Дмитрик всміхнувся, бачачи, як сестра почала натхненно діставати із шухлядки блокноти, олівці, ручки.

— Навіщо це? — запитав, подаючи їй теку з кольоровим папером.

— Раптом щось вигадаємо? Усе занотуємо, щоб не забути. Розпишемо план дій для кожної дитини.

— Яка ти розумна! — з гордістю промовив та міцно обійняв сестру.

— Іди, одягайся скоріше! — засміялася, поцілувавши братика в чоло й вибігаючи в коридор, аби взути чоботи.

— Добре, — поквапився Дмитрик. — Лише візьму кілька прикрас з ялинки.

Навпочіпки зайшовши до гостьової кімнати, прошмигнув за диваном, де сидів тато й обережно зняв дощиків та кілька різнолірних кульок.

— Мамо, ми гуляти надвір! — гучно повідомила Марічка.

— А як же сніданок і подарунки? ‑ матуся визирнула з кухні, витираючи руки білим рушничком.

— Ми швиденько. Це терміново! — благально подивилася Марійка, спостерігаючи за тим, як Дмитрик крався за спиною мами до своєї кімнати, несучи купу прикрас.

— Гаразд. Тільки не затримуйтесь! Коли почну готувати вечерю, знадобиться ваша допомога.

— Домовились! — вигукнув Дмитрик з-за дверей.

Він встиг одягнутися та зібрати наплічник. До кишені куртки поклав чарівний конверт, радіючи, що зможе вписати в нього добру справу — «Допомога мамі з приготуванням вечері»

***

Марічка та Дмитрик пішли до друзів, які жили неподалік. Завітали й до однокласників, сусідів, знайомих дітлахів. Стукали у двері та запрошували на важливу зустріч у дворі.

Коли всі зібралися на дитячому майданчику, Дмитро почав пояснювати:

— Учора зі мною трапилося диво! Я відкрив чарівну коробку й опинився у Місті Свят!

— А де це? — поцікавився однокласник Мишко.

— Це там, де живе Святий Миколай.

— А де живе Дід Мороз?

— Дід Мороз — помічник Святого Миколая, він живе у Будинку Подарунків. Я бачив там чарівного оленя, звірів, а також дітей — Янголів Різдва.

Друзі здивовано загомоніли. Вони сперечалися між собою про те, який дідусь головний на зимових святах? Дід Мороз або Святий Миколай?

Дмитрик розгубився. Але швидко згадав про магічний конверт. Дістав його з кишені та показав друзям.

— Що це?

— Лист добрих справ. Я отримав його у Місті Свят.

— Це звичайний конверт, — засміялися діти.

— Ні! Він чарівний!

Дмитрик повернув конверт іншим боком. Печатка-сніжинка замерехтіла та засяяла. Діти зачудовано дивилися на яскраве світло, бажаючи доторкнутися до конверта.

— У мене теж є такий…

Маленька дівчинка в білому капелюшку несміливо дістала із сумочки такий самий конверт.

— Я вчора не втрималася. Хотіла подивитися, що мені подарують батьки. Але знайшла білу коробку під ялинкою. У ній літали справжні сніжинки. А потім я теж опинилася ніби в казці! Це було Місто Свят!

Дмитрик придивився до дівчинки. З-під капелюшка виднілося біле волосся, схоже на сніг.

— Так, це правда! — радісно сказав Дмитро. — Я бачив тебе, ти сиділа поруч біля мене! Як тебе звати?