Розділ 6.

Раптом ті, хто щойно запускав час,  опинилися на знайомій площі, просто перед Баштою з Годинником, цілі й неушкоджені, навіть нога у Іри не нагадувала про травму.

Довга стрілка на годиннику здригнулася й пересунулась на одну поділку. 

Люди закричали від радості. Гірлянди спалахнули, феєрверки прорізали темряву, прикрашаючи небо небаченими, хоч і недовговічними, квітами. Місто ожило, все заворушилося, вікна багатоповерхівок засвітилися, немов містичні очі. Почулися звуки пробок, що вилітали з пляшок шампанського, сміх та оплески. 

Час зрушив з місця. Новий рік настав і тепер упевнено вступав у свої права. 

— А я загубив шампанське, — промовив Гліб. 

— Та хіба це важливо? Ми час запустили заново!  Новий рік врятували і всіх-всіх-всіх!

— Якби не хаос у твоїй натурі, я б ніколи не наважився на таку авантюру. Мені б навіть на думку не спало, що можна щось змінити, коли світ зламався!.. 

— А якби не твоя клята педантичність, ми б ніколи не дійшли до кінця й не виправили поломку! 

Люди довкола раділи й святкували, ймовірно, зупинка часу навіть не залишилася в їхній пам’яті. А Іра та Гліб стояли під старовинним годинником, обійнявшись і без слів розуміли: протилежності не заважають, вони доповнюють одне одного. 

— Куди тепер? — запитав Гліб, він уже зрозумів, що його життя більше ніколи не будуватиметься за чітким планом. 

— Не знаю! — безтурботно озвалася Іра й потягнулась до нього за поцілунком. 

Башта з Годинником знову відмірювала час, але для Іри та Гліба він уже ніколи не буде таким, як раніше. Вони цілувалися й цілувалися. І не розуміли, як раніше жили без цього, як існували одне без одного.

Світ повернувся до порядку.

Для всіх ця ніч була просто чудесним святом, а для них – перемогою над темрявою. І, перш за все, над темрявою у собі. А час... Час Гліба та Іри теж йшов далі, тільки тепер він був для них спільним. Непередбачуваним. Справжнім.

З Новим роком, любі мої! Бажаю усім мирного неба над головами, любові, щастя та злагоди! Нагадую, що надходить до кінця цікава історія "НАРЕЧЕНА для ЗМІЯ". Що, як легендарні наги продовжують жити у своїх підземних царствах, лише припинили контакти з людьми? В українській міфології наг - це Змій. В багатьох легендах та переказах Змій фігурує, як істота вельми розумна, навіть мудра і частенько показується у людському вигляді. Я провела чимале дослідження, результатом якого стало романтично-пригодницьке фентезі про нашу українську дівчину, яку мати ще до народження пообіцяла віддати Змієві. Як це сталося? Читайте роман "НАРЕЧЕНА для ЗМІЯ".