Ревність Та нове життя

Ризик капітана Талоса.

​Перед тим як вийти в ефір, капітан Талос зробив те, що вважалося неможливим. Він знав, що його чіп має «чорний хід» для верхівки Кроноса — систему прямого знищення у разі непокори. 

Але перебуваючи в стані глибокого емоційного шоку, викликаного вірусом Рути, він знайшов у собі сили діяти.

​Він власноруч, використовуючи лише хірургічний лазер навігаційного пульта, випалив локальний вузол зв’язку у своїй потилиці.

 Замінивши той на інший, звичайний, адже розумів що без системи чіпування він мрець.

Це було боляче, це було смертельно небезпечно, але це розірвало ланцюг, яким справжні «боги» Кроноса тримали його за горло.

 Тільки ставши «автономним», він зміг відкрити канал на весь всесвіт.

 Все одно всі коди та бази даних, були у його  базі доступу.

​Повільна реабілітація світів

- Талос передав нам дані тільки до пульту управління загальними даними - промовив Раян - почувши твої слова Руто про «роботу для ворога», я зрозумів головну технічну проблему.

— Але Руто, капітане, послухайте, — Раян вивів на екран складну схему нейронної мережі. — Ми не можемо просто вимкнути чіпи по всій Галактиці, ви ж це самі розумієте. 

Якщо ми це зробимо, мільярди істот загинуть від біологічного шоку. Їхні органи забули, як працювати без зовнішньої стимуляції.

​Він почав вводити новий код, використовуючи вкрадений маяк як ретранслятор.

— План Рути має бути поступовим. Я налаштовую «Протокол Світанок». 

Ми не вимикаємо чіпи, ми починаємо плавно послаблювати їхній імпульс. Крок за кроком, відсоток за відсотком.

 Це дасть можливість серцям, легеням та мозку врятованих народів згадати свою справжню природу.

 Це як вчитися ходити після десятиліть у кайданах. Організм має повернути собі владу над собою сам.

​ Хаос «Багатоголового» Кроноса.

​На самому Кроносі панувала розгубленість.

 Оскільки верхівка магуріанців складалася з декількох «архітекторів», кожен з яких мав власну закриту систему захисту, вони не постраждали від вірусу особисто, але всі втратили контроль над загальною мережею.

​Вони звикли вирішувати все на загальних зборах, де кожен боровся за свій вплив.

 Тепер, коли капітан Талос відключився і почав каятись на весь світ, справжні «боги» занурилися в нескінченні суперечки.

 Один вимагав негайно спалити крейсер Талоса, інший боявся втратити цінні кадри, адже на заміну не було кого поставити, щоб мав такі ж знання у цій сфері, третій пропонував перевантажити систему. 

Їхня самовпевненість зіграла з ними злий жарт: вони ніколи не розробляли план на випадок масового «пробудження совісті», бо вважали її пережитком минулого.

​ Розмова в лабораторії.

​Маркус спостерігав за графіками Раяна. Жах у його очах змінився повагою до точності цього плану.

— Тож ви... ви не просто вбиваєте їхню владу, — промовив він, дивлячись на Руту. — Ви повертаєте людям їхні тіла. Повільно. Щоб вони не померли від власної свободи.

​— Саме так, Маркусе, і саме про це тобі говорила Марта — відповіла Рута, витираючи піт з чола. — Свобода — це велике навантаження. Організм має бути готовий до неї.

 А поки Раян послаблює імпульс, капітан Талос та інші, подібні до нього, будуть нашими руками. Вони мають забезпечити доставку їжі та ліків туди, де почнуться перебої через слабкість систем.

​Оркус і Меланія.

​Оркус стояв поруч із Меланією в її новій теплиці. Він чув доповідь Раяна через гучномовець.

— Знаєш, Меланіє... ці «боги» на Кроносі... Я чув про них усіх. Вони завжди думали, що вони неперевершені, бо вони — розум. А виявилося, що вони програли, бо забули про серце.

​Він подивився на свої руки, які тепер були в землі від посадки саджанців.

— Раніше я боявся їхньої єдності. А тепер я бачу, що вони — просто купа старих егоїстів, які не можуть домовитися навіть про те, як загасити пожежу у власному домі.

​Меланія посміхнулася, обережно поправивши йому комір старої форми, яка вже виглядала на ньому як чужа.

— Отож-бо, логісте. Багато няньок — дитина без ока. А у нас тут нянька одна — я. І в мене все під контролем. Йди-но залучи Маркуса до праці, йому корисно змінити гнів на фізичну працю.

​ Та Маркус навіть не думав покидати стіни лабораторії, та відходити від  Рути ні на крок. 

Він спостерігав за кожним її рухом із сумішшю благоговіння та первісного жаху. 

Для нього вона більше не була просто жінкою чи лікарем. Він бачив у ній потойбічного месника, істоту, яка одним рухом руки здатна змусити цілу імперію плакати, а мільярди істот — знову вчитися дихати.

​Рута відчувала цей погляд, але зараз її увага була зосереджена на іншому. Вона знову вийшла на зв'язок із Талосом.

— Капітане, — її голос звучав надто спокійно для людини. — Послаблення імпульсів по всіх планетах — це лише перший крок.

 Мені потрібен повний доступ. Передайте всі коди до міжгалактичних чіпів кожної живої істоти та повну базу даних магуріанців. Я маю бачити кожне серце, яке ми зараз «пробуджуємо».

​На містку «Молота Гніву» Талос завмер. Це була державна таємниця найвищого рівня — те, за що на Кроносі стирали з реальності. 

Але він, чий розум був випалений соромом і наповнений дивним, майже релігійним бажанням побачити ту, хто дарував йому цей біль, не вагався ні секунди.

​— Я підкоряюся... — прошепотів Талос. — Я передаю вам ключі від їхнього «раю», пані. Я зроблю все, щоб колись побачити ваші очі не через екран.

​Він почав скидання гігантських масивів даних. Раян ледь встигав приймати потоки інформації, які тепер відкривали Прихистку доступ до біологічного ритму кожного жителя Імперії.

​Грей спостерігав за цією сценою зі сторони. Він бачив, як Талос дивиться на Руту — з обожнюванням, яке межувало з фанатизмом. Він бачив, як Рута, владна й сильна, приймає цю покору.

​Усередині капітана Грея щось боляче різонуло. Це не був страх перед ворогом. Це було нове, кисле і пекуче почуття, яке він не міг класифікувати за військовими статутами. Ревність.