Маніфест Матері. Холодне полум’я.

Пастка «Срібного маяка» 

Тінь» вийшла з гіперпростору в точці «Зеро», де на неї вже чекав масивний вантажний лайнер Імперії, який також щойно з'явився. Грей миттєво викликав Оркуса на зв'язок.

​— Оркусе, я на позиції. Починай перевантаження. Чому ти на цьому маршруті? Я думав, тебе перевели на стратегічне планування!

​Обличчя Оркуса на екрані було блідим, під очима залягли глибокі тіні.

​— Все змінилося, Грей. Юнак, якого поставили на моє місце... він і далі перевозить звичайних утилізованих.

 Магуріанці повернули мене, видавши інший транспорт, бо я єдиний, хто знає цей сектор, навіть не дивлячись на карти. І хоча кінцева місія залишилася минулою, та місце збору істот інше.

​Магуріанські патрулі, роблячи рейди по планетах, які їм начебто належать, збирають несанкціонованих нечіпованих істот. Ось саме за ними мене і відправляють, щоб відвезти на «Неутилус».

Але вантаж... Грей, цього разу в трюмах не просто раби. Це «Дикі». Люди з Землі. Втікачі, які роками ховалися в лісах та підземеллях без чіпів. 

Вони — останній генетичний резерв чистого людства. Їх везуть на «Неутилус» для остаточної деструкції пам'яті.

​Грей стиснув кулаки.

— Відкривай шлюзи, ми заберемо їх усіх!

​— Я не можу! — вигукнув Оркус, і в його голосі прозвучав відчай. — Подивись на мої біометричні дані. 

Вони вживили мені «Срібний маяк». Це нова розробка — він працює на частотах пульсу. Якщо я відійду від курсу або якщо вантажний відсік розгерметизується не в порту «Наутилуса», маяк подасть сигнал «Термінація». Корабель вибухне разом з усіма нами, а мене спочатку випалить зсередини розрядом.

​Грей завмер. Магуріанці стали хитрішими. Вони зробили Оркуса живою детонаційною чекою.

​— Раяне! Ти чуєш? — Грей перемкнув канал на Прихисток. — Нам потрібно зняти «Срібний маяк» у відкритому космосі, не зупиняючи пульс Оркуса. У нас є шанси?

​Раян на тому кінці гарячково заклацав клавішами. Його голос тремтів:

— Це... це майже неможливо, Грей. Маяк синхронізований із ритмом серця. Якщо ми спробуємо його вирізати, він сприйме падіння напруги як спробу злому і здетонує. 

Нам потрібен «обманний контур». Але для цього ти маєш підійти впритул, майже встромити «Тінь» у борт лайнера.

​Оркус дивився на Грея через екран.

— Грей, не ризикуй. Ти маєш Руту, маєш дітей. Якщо ти помилишся — ти загинеш разом зі мною. Може, просто... залиш нас?

​Грей згадав слова бабусі Меланії про те, що життя — це рух. Він згадав, як штовхалися малюки вночі. Він не міг залишити «Диких» — тих, хто до останнього боровся за свою людськість.

​— Оркусе, послухай мене, — голос Грея став твердим, як сталь. — Ти хочеш до кінця життя бути псом на ланцюгу, який возить людей на забій? Чи хочеш побачити небо, де зорі не належать Імперії?

​— Я хочу бути вільним, Грей, — прошепотів Оркус. — Навіть якщо це триватиме лише секунду перед вибухом.

​— Тоді готуйся. Ми йдемо на зближення. Раяне, готуй стабілізатор частот. Ми будемо переписувати код маяка прямо в крові Оркуса.

​«Тінь» почала повільне, небезпечне наближення до велетенського лайнера. Грей знав: якщо він схибить хоч на міліметр, або якщо пульс Оркуса підскочить від страху — все закінчиться.

 Раян на Прихистку гарячково розшифровував код маяка. Раптом він завмер, а його обличчя на екрані Грея зблідло.

​— Грей, зупини зближення! Цей маяк... це не просто передавач. Я бачу в коді символи Вищого Пріоритету Магуріанців. 

Це прямий канал «Живого зв’язку». Він не просто стежить за Оркусом, він кожної секунди відправляє пакет даних про стан його нервової системи та координати безпосередньо в Центральний Вузол на Кроносі.

​— Тобто якщо ми його знімемо, Кронос дізнається про це через мілісекунду? — процідив Грей, утримуючи корабель у небезпечній близькості до обшивки лайнера.

​— Гірше. Він вибухне, як тільки втратить біо-синхронізацію. Але... — Раян примружився, дивлячись на потік символів. — Ми не можемо його ні зняти ні переписати, але якщо ми перенесемо активний сигнал на мій емулятор, ми зможемо «підмінити» Оркуса.

 І більше того — ми зможемо скачати дані з їхнього каналу зв'язку. Грей, цей маяк — це ключ до всієї їхньої системи безпеки. Ми не можемо його просто викинути.

Операція «Серце»

​Грей одягнув скафандр і вийшов у відкритий космос. Між двома кораблями була лише тонка смужка порожнечі.

 Він підлетів до ілюмінатора, за яким стояв Оркус. Той приклав руку до скла. На його шиї, прямо над пульсуючою веною, мерехтіло сріблясте коло розміром із монету.

​— Оркусе, слухай мене, — голос Грея звучав у навушнику друга. — Зараз я притисну до твоєї шиї лазарний перехідник. Тобі потрібно буде затамувати подих. 

Раян спробує перехопити твій ритм серця і змусити маяк думати, що він підключений до симулятора, а не до твоєї шкіри. Буде боляче.

​— Роби, що треба, — прошепотів Оркус.

​Грей дістав лазерний скальпель і тонкий, як волосина, дріт, що тягнувся від «Тіні». Раян на Прихистку почав зворотний відлік.

— 3... 2... 1... Починаю перехоплення біо-ритму.

​Грей почав ювелірну роботу. Він бачив, як срібний маяк почав розжарюватися, реагуючи на втручання. Оркус зціпив зуби, його тіло здригалося від мікророзрядів.

​— Він чинить опір! — крикнув Раян. — Маяк намагається змінити частоту, щоб виявити підробку! Оркусе, заспокой серце, ти збиваєш мені фазу!

​— Легко сказати! — прохрипів Оркус, стікаючи потом.

​В цей момент на екрані Раяна полетіли невідомі дані.

— Є! Я ввійшов у буфер! Грей, тримайся, я бачу зашифровані логи Кроноса... я бачу списки втікачів... Боже, там сотні імен! Я качаю все! Ще десять секунд!

​Маяк спалахнув яскравим фіолетовим світлом та згас. Грей прибравши лазер,  миттєво притиснув його до пристрою емулятора Раяна.

 Срібний диск відірвався від шиї Оркуса і впав безжиттєво тому на долоню.

​— Контур замкнено! — видихнув Раян. — Маяк думає, що він все ще на Оркусі, але тепер він «живе» у моїй віртуальній мережі. Оркусе, ти вільний! Можете починати рятувальну операцію!