Розділ 33 

Я повернулася додому ще до обіду, рано, але насправді часу в мене залишалося не так і багато, бо справ було чимало. Октаф був навіть здивований тому, що я вирішила не смикатися сама і не смикати його всю другу половину дня. Але потім, мабуть, списав усе на зустріч із Гейсом, що розмова з чоловіком могла мене втихомирити. А я в цей час відчувала полегшення, як же ж добре, що насправді магнерів не так багато, особливо слушних менталістів. Інакше мене б давно оточили кільцем із вартових і ні на секунду не залишили б на самоті.

Перед тим, як піти всередину дому, я не втрималася і запитала про брата водія.

— Я впевнена, що це наорці. Що той чоловік був наорцем, — спробувала я передати весь зміст бесіди із сусідкою.

— Ви так упевнені? — насупився Октаф.

— Я жила на півночі і знаю дещо про їхні звичаї, — і це була не брехня, на півночі Фрейзелії я справді теж жила. — Тож, напевно, варто зв'язатися зі Слідчою інституцією...

— Але я думаю, що вони й так це вже знають, — усміхнувся Октаф. Щоправда, його усмішка стала трохи більш невпевненою, коли він зрозумів, що я серйозна у своїх словах. — Подумайте, ваша світлосте, загрозу з боку Наора ми б точно не пропустили, вони перші підозрювані. Ви й самі це розумієте, так?

— Так, — змусила я себе погодитися. Тому що це очевидний висновок. Навіть загроза змови всередині країни не на першому місці за ймовірністю. Напевно, і без мене розберуться.

Можливо, справа вже не в Гейсі і в моєму бажанні швидше його побачити. А в тому, що щойно все закінчиться, я зможу знову заховати в найдальші куточки пам'яті свої таємниці і кошмари.

Усе повернеться на свої місця.

А поки я колола пальці голкою і майструвала з форми жандарма щось пристойне. Те, що можу вдягнути і не виглядати при цьому як опудало. Адже серед жандармів були жінки, хоча і менша кількість, звісно. Тож форма дасть мені необхідне маскування, і я зможу підібратися якомога ближче до будь-якого місця дій Слідчої інституції. Я ще не забула, що згадка сьогоднішнього вечора була серед вказівок на столі полковника Аллебласа.

Сьогодні жандарми братимуть під арешт постачальників необроблених магічних кристалів. Звісно, бути присутньою одразу у всіх місцях затримання я не змогла би. Але одна з адрес була мені знайома. Минулої осені я була поруч із цією невеликою площею, де серед кількох десятків крамничок із різним непотребом сховалася чудова годинникова крамниця. То чому б і гнізду контрабандистів там не бути?

Може, варто було залишитися вдома, але в мене була форма, я залишила собі лазівку, як вийти з дому, і навіть кота нагодувала. У мене був шанс переконатися, як саме відбувається розслідування з боку Слідчої інституції. Раптом вони не всі ниточки знайшли, щось пропустили?

— Не смій дивитися на мене так, — сказала я Лапці, коли приміряла злегка перешиту форму і крутилася перед дзеркалом. Сидів на мені одяг погано, але безумовно краще, ніж був. Кіт взагалі бажання кудись іти не висловлював і вважав за краще, щоб я його погладила і лягла поруч. Так було тепліше.

— Я розумію, що це не найкраще моє рішення. Але мені ніяково, мені вкрай потрібно, щоб усе було під моїм наглядом. Це востаннє, — спробувала я його переконати. Все-таки від сприяння Лапки багато чого залежало.

Кіт на мої потреби завжди реагував однаково — стриманим обуренням. Йому подобалося просто пробиратися кудись і отримувати за це любов і їжу, але перебувати під моїм жорстким контролем він не особливо любив. От якби моєю прив'язаною твариною була собака, все було б навпаки. Мені навіть складно було б приховати те, що в мене магічна тварина. Просто собаки більшою мірою хотіли догодити господарям. А як умовити кота це зробити — послухатись мене — ось це було непросте завдання.

Лапка погодився тільки ввечері, і моя рука до цього часу погрожувала відпасти від втоми. Так довго не можна гладити навіть найм'якішого і найпухнастішого кота. Але щойно згоду було отримано, а я переконалася, що кіт зрозумів, що цього вечора я від нього хотіла, довелося забути про будь-яку втому.

Формену куртку я спочатку натягнула навиворіт, вигляд у мене був не особливо охайний, але загалом питань не викликав. Волосся прикрила кепі, черевики сиділи на ногах щільно, а самі ноги трохи гуділи від бажання бігти. Кота теж треба було замаскувати, але Лапка презирливо фиркнув і ухилився від темної пудри.

— Ти своїм рудим боком мені всю секретність зіпсуєш! Це підозріло, коли рудий кіт в'ється навколо слідчих уже котрий день! — прошипіла я, але кіт стояв на своєму рішенні твердо. Довелося відступити, бо ще відмовиться взагалі кудись йти, а він і так сьогодні вередував. До того ж потім Лапка сам міг вимазатися в пилу. З чергової подорожі по окрузі він завжди повертався брудним і в ковтунах.

Цього разу не можна було чекати опівночі, операція була призначена на один і той самий час у всіх зазначених місцях, де розташувалися підозрювані у контрабанді. Полковник, мабуть, припускав, що розворочене гніздо швидко зреагує на облаву. І якщо розбиратися з кожною точкою продажу окремо, то можна не встигнути.

Лапка вивів мене з дому ще легше, ніж минулого разу. Тепер я прекрасно знала і час обходу вартових, і де краще сховатися і перечекати. Перелазити через огорожу у випадковому місці теж не прийшлося. Взагалі вибратися з власного будинку було легше, ніж увійти до нього. Все-таки вартові не просто так здобули свою репутацію.