Розділ 8 

Водій зелфора чекав на мене в холі шпиталю біля самого виходу. Я ледь змогла зосередитися і покликати його. Я була дуже зайнята: розбирала подумки бесіду з королем, уривки розмови єгерів та інші дрібниці. Поки що картина не складалася, не була цілісною. Але відправну точку — ту, з якої потрібно почати розслідування — я вже знала. Насамперед мені потрібно було відвідати місце аварії. Можливо, вдасться поговорити з очевидцями або хоча б зі слідчими.

Ось тільки я не мала особливих надій. Якщо триває розслідування, навряд чи хто буде посвячувати в його хід дружину потерпілого. Коротенько або з поваги до статусу ще можуть поділитися новинами, але не більше. Слідча інституція чітко виконувала всі правила. Король свого часу приділив чимало уваги тому, щоб кожна з владних структур не лише виконувала свої обов'язки якісно й без зволікань, а й також не розповсюджувала дані за межі робочого простору.

Гейс якось скаржився, що навіть виделки на складах його міністерства були перераховані. Це ж тепер слугам на банкетах навіть ложечку не поцупити, бо коли помітять, буде розслідування таке, ніби не ложечка, а сам король зник.

— Додому, ваша світлосте? — перепитав водій. Виявляється, я сіла в зелфор, але не сказала, куди їхати. Треба ж було так задуматися!

— Ні, Джеррі, спочатку ми проїдемо тим шляхом, яким Гейс добирається зазвичай до палацу, — зажадала я.

Водій шанобливо кивнув і завів зелфор. Я знову трохи сіпнулася, хто знає, може, і мене захочуть підірвати, але потім трохи розслабилася. Зелфор Гейса був із міністерських. Водії часто змінювалися і залишали машини на стоянках без нагляду. А від моєї машини Джеррі відходив украй рідко, злочинцеві просто не вистачило б часу підлаштувати аварію.

Принаймні, я могла себе втішати цим.

Місце події було нескладно знайти. Зелфори міністерства завжди їздили найкоротшими маршрутами між двома точками, і шлях чоловіка від нашого будинку до місця роботи займав щонайбільше півгодини. Не потрібно було навіть особливих зусиль, щоб прорахувати, де завдати удару. Якщо, звісно, мені не здалося і на Гейса справді вчинили замах.

— Зупини тут, Джеррі, — попросила я. Зелфор завмер, погойдуючись, а водій одразу ж вискочив назовні, щоб відкрити мені двері. — Не відходь від зелфору.

— Як скажете, ваша світлосте, — він вклонився. Я і так знала, що Джеррі не залишить машину, але все одно хотіла перестрахуватися.

До місця аварії я підходила повільно, уважно роздивляючись околицю, намагаючись уявити картину події. Натовпу особливого не було, мабуть, більшість роззяв вже пішли, адже тіло Гейса забрали і дивитися було вже нема на що. До того ж на місці працювали слідчі, а вони не любили зайвих очей. Але до цієї групи людей мені ще належало підійти, поки ж я повільно крокувала туди, де все почалося.

Зелфор Гейса якраз виїхав на об'їзну дорогу біля площі Єднання, тут простору було більше, але обгін заборонено, а швидкість треба було знизити — занадто близько парк і доріжки для прогулянок. Можливо, саме завдяки зниженню швидкості Гейс вижив. Вистрибни він із зелфора, який вибухнув, але продовжив мчати за інерцією на високій швидкості, і навіть доктор-магнер не дав би жодних шансів.

Вибух явно стався у відсіку для магбатів, у рушії. Вибух, найімовірніше, був спрямований, тому такий сильний, бо повністю випалив салон зелфора. 

Я повільно обійшла чорні сліди від коліс. У мить вибуху обпалило дорогу і зелфор занесло. І тільки через те, що міністерські моделі шестиколісні, важкі, на низькому ходу, менш маневрені, зелфор не перекинувся одразу. Гейс встиг вивалитися з салону на дорогу. Я майже одразу вгледіла темну пляму на камінні — кров, найімовірніше, хоча й варто перевірити. І тільки ще через кілька метрів транспорт занесло сильніше, і він завалився на бік.

Чорний остов зелфора виглядав шокуюче і неприємно. Біля кабіни водія працювали слідчі. На жаль сам рушій вигорів так, що й не зрозуміти, чим був спричинений вибух. Несправні магбати, відсутність запобіжника чи щось іще?

Одне ясно: якби не збіг обставин, Гейс був би мертвий.

— Прошу вибачення, мефрау, сюди не можна. Ведеться слідство, — намагався заступити мені дорогу жандарм, зовсім молодий, з нашивками найнижчого звання. Він простягнув руки, щоб зупинити мене, і одразу ж сховав їх за спину. Вердомме! Це було навіть смішно. Як він збирався ловити злочинців, адже серед них чимало жінок? Цього питання я, звісно, не поставила, але подивилася на нахабу пильно, так ніби мала право на все і навіть більше.

Гейс довго вчив мене дивитися так і говорити так. Герцогиня — це не просто титул, це ще й манера поведінки, нехай і не завжди їй потрібно слідувати. Але поводитися по-особливому, як член королівської сім'ї — так, цю науку мені довелося вивчити.

Жандарм здригнувся, відступив, а потім і зовсім метнувся вбік. Мабуть, кликати когось, хто має вище звання. Я усміхнулася і повернулася до огляду місця.

На мене косилися. Ще б пак, дивна жінка в тканинному, не вуличному взутті, з розпатланою зачіскою, та ще й на місці аварії.

Трохи далі зібралися в групу медексперти, вони оглядали тіло водія і збиралися забрати його. Так, я б подивилася на результат дослідження. Швидкість обвуглювання дала б натяк на те, наскільки спрямованим був вибух. Якщо це не просто замах, а ретельно спланована акція, то недостатньо було прибрати запобіжники або поміняти магбати. Хтось мав бути повністю впевненим, що вогонь добереться і до пасажира.