Розділ 5

У палаті вікна були прикриті прозорими завісами. Магнера Денізе відчинила їх, впускаючи ще більше полуденного сонця. Я спокійно стежила за її діями: будь-кому відомо, що всі маніпуляції, пов'язані з людським здоров'ям — загоєнням ран, виправленням травм, лікуванням нервових станів — краще проводити за денного світла. У крайньому разі, його можна замінити яскравими світильниками. 

Я покосилася на ліжко чоловіка, навколо якого вже розставили панелі, що посилюють загоєння. Помічники лікарів вкладали останні магбати в спеціальні отвори. Судячи з усього, магнер Еберт проводитиме процедуру, магнера Денізе забезпечуватиме спокійний сон Гейса, а їхній колега — простий лікар без магії — стежитиме за ступенем відновлення тканин. Спокійні голоси і розмірені рухи присутніх у палаті професіоналів допомагали мені заспокоїтися.

— Розслабтеся, ваша світлосте, спробуйте відсторонитися поки що від нещастя. Магнер Еберт практикує без малого двадцять років, його світлість у хороших руках. А вам також треба подбати про себе, — ласкаво посміхнулася мені магнера Денізе. — Упевнена, його світлість не зрадіє, коли побачить, що ви страждаєте...

— Так, магнеро, ви маєте рацію, — погодилася я.

— Просто Денізе, — запропонувала вона мені й наступної миті вже більш серйозним тоном вимовила: — А тепер заплющте очі, розслабтеся і дайте потоку нести вас. Я не буду заходити глибоко, зніму тільки поверхневу напругу, і вже точно не зачеплю сімейних реліквій, хоч би який вплив вони мали...

Я і так це знала — кодекс у лікарів-магнерів досить суворий, тому легко дослухалася до поради Денізе. 

Мить — і замість переговорів лікарів я чую ласкавий шурхіт листя і м'якість прогрітої сонцем землі, легкий бриз овіває моє обличчя, забираючи з собою напругу і втому. Десь у глибині свідомості зароджується чітке відчуття, що все буде добре, все налагодиться, проблеми владнаються, а сили на їхнє розв'язання вистачить з надлишком. Вплив магнери був акуратним і ласкавим.

Природним.

Адже магнери — це найприродніше втілення магії в нашому світі — тієї сутності, яка живить наш світ і дає змогу доторкнутися до чудес.

Вчені розділяли природу і магію, але давно відомо, що без магії і природи б не було. Без магії взагалі багато чого б не було. Для світу, який я бачила щодня, магія була природним ходом речей. Хоча так, звісно ж, було не завжди.

Частинка цієї незрозумілої сутності була і в живому, і в неживому. Тож артефакти можна було робити з металів, хоча й потрібні були для цього особливі таланти та чимало зусиль, коштів і, звісно ж, магічних кристалів. Вони-то були найсправжнісіньким, найявнішим втіленням магії, росли, накопичуючи її — цю дивну енергію. Їх видобували із землі, знаходили в печерах, останнім часом вирощували і в домашніх умовах. 

Що довше такі кристали накопичували енергію, то ціннішими ставали і тим потужнішим був ефект. Кристали з давніх-давен допомагали людям — не завжди вдало, все-таки вони ще й вибухали, але щасливчик міг вилікуватися або навпаки підсмажити ворога.

Магія ніколи не була однорідною і проявлялася по-різному — інколи завихреннями спричиняла моторошний шторм чи посилювала дощ, інколи вона густішала в особливих місцях — і ті ставали лікувальними купальнями, інколи скупчувалася в землі й міняла коштовне каміння — робила його дивовижним та унікальним. А бувало, що змінювала живу істоту. Так з'являлися тварини з особливостями — забарвленням чи здібностями. На них полювали, вбивали, замикали в клітках і дресирували — від випадку до випадку їхня доля була різною.

Нічого не змінювалося, якщо цією живою істотою ставала людина.

— Красне дякую за співпрацю, ваша світлосте, сеанс закінчено, — посміхнулася мені Денізе і відійшла на крок. — А зараз дуже прошу вас почекати поза палатою, поки закінчиться процедура. Трохи далі коридором є куточок для очікування.

Я кивнула і повільним кроком попрямувала до дверей. Палату покинули єгері й одна сестра-помічниця. Решта людей вже розташувалися на своїх місцях. Може, мені трохи затриматися... Денізе побачила мої сумніви і серйозно похитала головою:

— Усе буде добре, ваша світлосте. Я одразу прийду до вас після процедури і запрошу до палати, — і вона, не доторкнувшись до мене навіть пальцем, легким потоком повітря підштовхнула мене до дверей.

Я здивовано покосилася на Денізе, але промовчала: повітряниця і лікарка — дуже цікаве поєднання.

Коли магія накопичувалася в людській дитині, народжувалися магнери. 

Дар міг бути будь-яким, хоча тут, звісно, впливало, чи був хтось із магнерів серед прямих родичів дитини. І, здавалося б, таке диво потрібно пестити й плекати. Адже скільки добра могла принести така людина, але...

Досі в багатьох країнах дитину з таким даром інакше як чудовиськом не назвуть. Деяких нещасних вбивають у колисці, щойно стане помітним дар. А деякі нещасні краще б померли, але не встигли і тепер над ними знущаються, їх ламають під чиїсь потреби. Адже магнер має приносити користь і беззаперечно підкорятися, інакше навіщо йому існувати. З обдарованої дитини, гарненько її видресирувавши, легко зробити зброю або корисну річ.

Адже магія — це вигода і сила, а сила — це влада і страх. І що може бути вигіднішим за магнера, кому під силу вилікувати важку рану? І що може бути небезпечнішим за магнера, в чиїй крові кипить вогонь, здатний спалити будь-кого, хто встане на шляху? Ось звичайні люди і перестраховувалися, користуючись тим, що обдаровані діти з'являються рідко, а дар стає помітним у дуже ранньому дитинстві. Тоді, коли магнер ще не здатний себе захистити.