Розділ 6.

На декілька секунд я завмираю від побаченого, в грудях пече, все навколо пливе, наче, в кадрах уповільненої зйомки. Ілля тут. В клубі. Не один. Від усвідомлення цього мені стає так неприємно і образливо, що хочеться вити. Так, він не обіцяв мені, що прикуто сидітиме вдома, але це все якось дуже дивно…

Змушую своє тіло знову почати рухатися до барної стійки. Я, взагалі-то, за коктейлями йду, але, здається, в думках зараз точно не вони. 

Підходжу ближче і сідаю на вільний стілець ковзаючи поглядом по Іллі, який не одразу мене впізнає. Як тільки його затуманений погляд падає мені в декольте, а потім у вічі, посмішка з його обличчя зникає, змінюючись на легкий шок і розгубленість. Гарний, зараза. В світлій сорочці і темних штанях він нагадує випещеного багатійка, на якого полюють справжні звабниці. А нещодавно він був зовсім не таким… Особливо, коли лежав з високою температурою і виглядав зовсім безпорадним.

— Сашо? — Він так дивується, наче, клуб — це останнє місце де ми могли б перетнутися. Хоча, мабуть, так і є. Якби не Інга з дівчатами, мене б тут не було. 

— Яка несподівана зустріч, — Ілля, майже, непомітно штовхає іншого хлопця плечем і той починає мило посміхатися. — Мене он, колега запросив трохи відпочити в клубі. Сашо, познайомся — це Ден, він теж працює у "Золотій фортеці", а це — Саша — дівчина, яка мені допомагала, — я також намагаюся мило посміхатися цьому підозрілому Дену, але на душі все одно гидко. Ще й ця білявка, яку я відверто починаю свердлити поглядом досі біля мого безхатька ошивається. 

— А це — Інна, — Ілля швидко помічає об'єкт мого розглядання і поспішає нас познайомити. — Сестра Дена, — переводжу погляд на хлопця, який кивком підтверджує його слова, однак вірити їм я не поспішаю. Надто все гарно складається.

— Дуже приємно познайомитися з твоїми новими друзями. Гарно повеселитися, — кидаю і повертаюся до бармена аби нарешті замовити довбані коктейлі, однак Ілля несподівано хапає мене за руку.

— А ти з ким прийшла? Не хочеш до нас приєднатися? — Запитує так, неначе весь час на мене чекав. Ну, капець! Цей нахаба зовсім знущається? Якби він так сильно потребував моєї компанії, міг би й сам запросити, а тепер надто пізно. Я своїх дівчат не кину і не проміняю на того, хто навіть не дзвонив. 

— Я з подругами прийшла. Та й в тебе вже є компанія, — киваю на Дена і його "сестру", яку він якось не по-братськи обіймає. 

Продовжувати розмову я більше не хочу, та й Ілля не наполягає. Киває лише на мою відмову і клято спостерігає за моїми діями. Бісить! Йому ж, по-великому рахунку, на мене плювати, навіщо тоді витріщається?

— Чотири віскі, — роблю замовлення з невеличкими поправками, бо розумію, що коктейлі тут не допоможуть. Градус напруги і так підвищився, а понижувати, кажуть, не бажано. Беру в руки тацю зі склянками і виляючи стегнами прямую за наш столик. Впевнена, що Ілля пропалює мене своїм поглядом, адже між лопатками аж палає.

— Чому так довго? О, це що, коньяк? А де коктейлі? — Дівчата починають закидати мене питаннями, тому я вирішую розповісти про свою несподівану зустріч. 

— Тобто, цей жеребець вже й бабу собі встиг знайти? — Вероніка швидко перехиляє склянку з віскі, яку назвала коньяком і кидає до рота шматок лимону. Вона вже готова, тому її голос звучить найдзвінкіше.

— Не бабу, а досить ефектну дівчину, — звісно, я зовсім не впевнена, що це його дівчина, але факт залишається фактом — дівки на нього вже почали клювати. Офігіти! Коли я казала, що в нього від дівчат ще відбою не буде, якось тоді не думала, що мене це так сильно зачепить. 

— Яка різниця? — Вклинюється в розмову Інга. — Саш, забудь цього бродягу, — вона нахиляється і говорить мені на вухо, щоб більше ніхто не чув. — Поглянь за сусідній столик. На тебе там такий симпатичний чоловік витріщається. Поглядом облизує. Здається, ти йому сподобалась.

Звісно, після слів Інги я повертаю голову до цього симпатяги і мало не вибухаю від невдоволення. 

— Ти що? Йому ж явно десь під сорок. Старуватий, як на мене, — кривлюся і надпиваю пекучого трунку зі своєї склянки. Здається, вже ніхто не згадує про коктейлі. Олена взагалі пішла за добавкою. Чує моє серце, що цей вечір буде незабутнім, або навпаки…

— А тобі скоро тридцятка! Нормальний чоловік! Не розумію, що тобі не подобається? 

Зате я розумію. Чоловік дійсно симпатичний, однак в моїх думках досі сидить Ілля. Не знаю, як його звідти викорінити…

А може, дійсно, ну його того безхатька невдячного? Потанцюю з цим чоловіком, познайомлюся. Покажу Іллі, що мені взагалі байдуже на нього і я не страждаю.

Так, мабуть, це і зроблю…

Ілля

Що це за проклятий тиждень такий? Мало того, що на роботі проблеми, конкуренти наступають на п'яти, так ще й до цих всіх бід — Саша. Саша, чорт забирай, яка досі не знає про мене правди!

Я, чесно, робив спробу ще раз з нею поговорити, запрошував до себе, але вона не прийшла і я плюнув. Плюнув на все і більше не з'являвся в тій обшарпаній квартирі присвячуючи свій вільний час роботі. Навмисно не телефонував, адже гадав, що рано чи пізно вона сама приїде, але мене не застане, а згодом взагалі забуде, як страшний сон. Кепський був план, адже тоді я ще не здогадувався, що знову побачу її в цьому клубі. Напідпитку. В короткій червоній сукні і звабливими стрункими ногами! А ще з сумнівними подругами, до яких вона так швидко втекла нахабно мене бортонувши. Мабуть, вся справа в моїй сестрі, яка сьогодні виконує роль сестри Дена, однак зовсім не справляється, чорт забирай! Я завжди гадав, що вони ненавидять одне одного, але декілька грамів алкоголю змінив їхню ненависть на симпатію, і тепер я виглядаю повним кретином.