Розділ 1.

Ілля

Я народився із золотою ложкою в роті і сталевою хваткою в бізнесі змушуючи батьків мною пишатися. З дитинства я не потребував нічого, а точніше, в мене було все і навіть трохи більше, ніж можна було собі уявити середньостатистичному жителю нашої планети. Дорогі тачки, модний одяг, зростаючий бізнес і лялькові кралі, яким не було ліку. Випещений багатійко — саме так називав мене мій друг, який взагалі не належав до вищого світу однак, доля-хитрунка знала, що робить, коли підкидала мені цього зухвалого авантюриста. 

— Дівчата завжди клювали на мою харизму, — розташувавшись у своєму новому кабінеті в розкішному кріслі зауважив я смакуючи передчуттям сьогоднішнього полювання на краль. В принципі, там ще не зрозуміло, хто на кого вполює, але я впевнений, що, в будь-якому випадку, всі залишаться задоволеними. В новому місті стільки свіжого м'яса… Аж зуби заскрипіли від солодкого передчуття шаленої ночі.

— Дівчата завжди клювали на твої гроші, — хмикнув Ден примостившись навпроти за столом. Він був моїм заступником і хорошим другом. Розумний, цілеспрямований і наполегливий, який, на відміну від мене не мав багатих батьків і величезних статків… Саме через власну наполегливість та низку твердих якостей Ден зумів протиснутися по своїй кар'єрній драбині від звичайного економіста аж до мого заступника. А це вже багато чого означало.

— А кому не подобаються хлопці при грошах? Вони дарують мені своє кохання, а я — щедро віддячую за їхні ласки. Все доволі просто, прозоро і кожен щасливий.

— Сумнівне щастя, ти так не вважаєш? Іл, ти ж просто їх купуєш, про яке кохання йде мова? Вони вішаються на тебе, адже знають, що ти — Ілля Громов, найбагатший і найбажаніший холостяк у Дніпрі.

— Ми зараз в столиці, — вношу невелику поправку, адже тут мене мало хто знає. — В цьому місті я чистий, мов кришталь, абсолютно незайманий і дуже відкритий для нових знайомств, — так, як ви вже встигли відмітити, з самооцінкою в мене теж повний порядок.

— Ну тоді давай перевіримо твою шкутильгаючу теорію про харизму. Якщо ти такий крутий хлопець, впевнений в собі, тоді вчепи когось, але без грошей! Не світи ними направо і наліво, а зацікав протилежну стать в якийсь інший спосіб. 

— В інший, це типу, прикинутися безхатченком і, змусити дівок вішатися на мене за гарні, але нещасні очі? Ти так собі це уявляєш? Якщо так, тоді я категорично проти! 

— Ти просто злякався, зізнайся нарешті! З мільйонами в кишені і я можу чіпляти дівчат на вудку без наживки, адже наживка для них — це сам рибалка! Ти можеш навіть не розповідати, хто ти, адже твій костюм коштує дорожче, ніж в когось квартира. Ти одразу справляєш враження випещеного багатійка, а силіконові кралі зараз не тільки красиві, але й хитрі і вони зовсім не проти опинитися у твоєму ліжку і виконати будь-які забаганки. От, скажи, скільки разів тобі відмовляли дівчата?

— Такого не було, — відповідаю без роздумів. — Але, Дене, ти перегинаєш. 

— Можливо, однак я просто намагаюся донести до тебе просту істину. Якщо зараз тобі байдуже, бо ти розважаєшся, то рано чи пізно ти захочеш сім'ю і дівчину, яка буде кохати тебе, а не твої статки…

— І що ти пропонуєш? — Зуб даю в нього вже є черговий геніальний план. — Не дивися на мене таким загадковим поглядом, бо я підозрюю, що твоя ідея мені не сподобається.

— Ти не помиляєшся. Я пропоную тобі невеличке парі.

— Початок лайновий, але дуже цікавий… Було було б добре дізнатися деталі, хоча я і так впевнений, що буду про це шкодувати.

Денис лише широко посміхається і під'їжджає на стільці ближче до мене.

— Значить, план такий. Я дам тобі якийсь свій старий одяг, дещо відкорегуємо твій образ, придумаємо легенду і ти почнеш своє полювання на краль. Тільки не в клубі, як зазвичай, а … скажімо, — Ден робить задуманий вигляд, закочує очі до стелі і однозначно мене шокує, — у метро!  Поки триватиме твоє полювання я можу контролювати бізнес. 

—  Що? Ти пропонуєш мені знайомитися у метро? Дуже смішно. А якщо ти пустиш мій бізнес по вітру? — Звісно, я йому довіряю, просто не дуже хочеться грати ці ігри з перевдяганням. Мені і мій костюм не тисне. 

— Я — не твоя сестра, на яку ти необдумано залишив бізнес в Дніпрі. До того ж, це буде тривати недовго. Думаю, місяця вистачить, — цілком серйозно промовляє Ден, а в мене починає сіпатися око від його ідеї.

— Цілий місяць? А можна якось пришвидшити цей процес? — Боюся для мене це буде занадто. — До того ж я не почув, на що сперечаємось?

— Якщо  за  цей місяць тобі вдасться закохати в себе якусь дівку, я виконаю будь-яке твоє бажання.

— Пф! А якщо я захочу, щоб ти переписав на мене свою нову квартиру? — Звісно, вона мені не потрібна, просто хочу перевірити реакцію Дена.

— Завжди знав, що гроші — це твоє все, але якщо ти це серйозно, то я готовий. — Що? Ден напевно здурів…

— Ні, це буде дуже просто, — одразу відкидаю цю ідею і вигадую покарання яскравіше. — Якщо  я виграю — ти голяка пробіжишся по офісі і будеш кричати, що ти гей, — мене вже розриває від сміху, як тільки уявлю цю картину. 

— Ну ти і сволота. Перестань іржати! Я впевнений, що цього не буде. Принаймні, ніколи не бачив, щоб в безхатченків закохувалися дівчата. 

Мабуть, почувши оте жахливе слово мені треба було миттю відмовитися від дурної затії, але я не люблю програвати. Тому, я погодився.