Розділ 1.

Ілля

— Дівчата завжди велися на мою харизму, — посміхаючись зауважив я, розкинувшись в розкішному й надзвичайно зручному кріслі, замовленому спеціально для мого нового кабінету. Сьогодні ми з Деном переїхали в новий столичний офіс —  і ця знаменна подія неодмінно потребувала гучного святкування. Я перебував в особливому передчутті полювання на краль. Нове місто вабило різноманіттям красунь. Дідько. Аж зуби заскрипіли в солодкому очікуванні.

— Дівчата завжди клювали на твої гроші, — іронічно хмикнув Ден, примостивши свій зад на стільці навпроти.

Він був моїм заступником і хорошим другом. Розумним, цілеспрямованим і дуже наполегливим. На відміну від мене в нього не було багатих батьків і величезних статків, але це не завадило йому досягнути успіху в кар’єрі. Саме через власну наполегливість та низку необхідних якостей Ден зумів протиснутися по своїй кар'єрній драбині від звичайного економіста аж до мого заступника. А це вже багато могло означати.

— А кому не подобаються хлопці, які вміють заробляти гроші? По-моєму, все доволі просто і прозоро: дівчата дарують мені свої ласки та кохання, а я, в свою чергу – щедро віддячую їм за це витонченими ювелірними виробами.  У підсумку – всі залишаються щасливими та задоволеними.

— Сумнівне щастя, ти так не вважаєш? Громе, ти ж просто їх купуєш! Про яке кохання може йти мова? Вони вішаються на тебе тільки тому, що ти — це ти. Ілля Громов — найбагатший і найбажаніший холостяк у місті, — з вуст Дена це прозвучало, наче приниження.

— Ми зараз в столиці, — нагадав я махнувши рукою на мальовничий краєвид з видом на річку, яку можна було бачити прямісінько з величезного панорамного вікна. — В цьому місті я чистий, як вода у Дніпрі, а ще абсолютно незайманий і дуже відкритий для нових знайомств.

Так, як ви вже встигли відмітити, з самооцінкою в мене теж був повний порядок. От тільки Ден сьогодні, якогось дідька, вирішив мене подратувати.

— Ну щодо води у Дніпрі я б посперечався, та й твоя теорія про незрівнянну харизму теж добряче накульгує. Якщо ти вже такий крутий хлопець, впевнений в собі і тому подібне, тоді закохай в себе дівчину, але без грошей! Не світи ними направо і наліво, а зацікав протилежну стать в якийсь інший спосіб. От уяви, що в тебе немає ні грошей, ні роботи, ні житла, нічого…

Не хотів я такого уявляти! Навіщо? Життя безхатька – це точно не те, що я збирався обмізковувати сьогодні.

— Так, Дене, стоп-стоп-стоп. — Потрібно було терміново його зупинити.

— Мені здається, що твоя уява тебе відносить кудись на інший берег. Я звісно, не проти пофантазувати і все таке, але перетворюватися в безхатька заради забави точно не мій варіант, — я негативно затряс головою, бо Дена, здається, почало конкретно заносити.

В мене були гроші завжди! Та я народився практично з золотою ложкою в роті і в мене не було жодного такого дня, щоб я чогось потребував. Дорогий одяг, модні тачки, нерухомість, миловидні дівчата, котрим не було ліку – в мене було все і навіть трохи більше! Дідько, та я навіть не знав як уявляти себе без цього всього!

— Та ти просто злякався, зізнайся нарешті! З мільйонами в кишені і я можу чіпляти дівчат клацнувши пальцями! Це надто просто, друже. Ти можеш навіть не розповідати, хто ти, адже твій костюм коштує більше, ніж в когось автомобіль. Ти на догляд своєї бороди в місяць витрачаєш більше грошей, ніж я оплачую оренду квартири. От скільки разів тобі відмовляли дівчата?

— Такого не було, — відповідаю замислюючись. — Але, Дене, ти перегинаєш. 

— Можливо, — погоджується друг, — однак я просто намагаюся донести до тебе просту істину. Якщо зараз тобі байдуже, бо ти розважаєшся вкладаючи у своє ліжко меркантильних ляльок, то рано чи пізно ти захочеш, щоб тебе дійсно щиро і по-справжньому покохали. Ти захочеш сім’ю, дітей, дівчину, яка буде з тобою не лише через те, що ти багатий і успішний, а тому, що вона дійсно буде кохати тебе.

Після душевного монологу Дена мені хотілося підвестися, втерти скупу чоловічу сльозу й з розумінням поплескати його по плечу. Жартую. Він звісно говорив гарно і може навіть правильно, але його слова не змогли мене зачепити. Я не планував ні одружуватися, ні заводити дітей, принаймні в найближчі років двадцять, і мій друг явно раніше вже чув про мою думку щодо шлюбу. І вона була незмінною. Однак той азарт, що вирував у крові, наполегливо підштовхував мене розважитись.

— І що ти пропонуєш? — Зуб даю в нього вже є черговий геніальний план. — Не дивися на мене таким загадковим поглядом, бо я підозрюю, що твоя ідея мені не сподобається.

— Ти не помиляєшся. Я пропоную тобі невеличке парі.

— Початок лайновий, але дуже цікавий… Було було б добре дізнатися деталі, хоча я і так впевнений, що буду про це шкодувати.

Ден лише широко посміхається підтягуючи свій стілець ближче до мене.

— Значить, план такий. Я дам тобі якийсь свій старий одяг, дещо відкорегуємо твій образ, придумаємо легенду і ти почнеш своє полювання на краль. Тільки не в клубі, як зазвичай, а … скажімо, — Ден робить задуманий вигляд, закочує очі до стелі і однозначно мене шокує, — у метро!  Поки триватиме твоє полювання я можу контролювати бізнес. 

—  Що? Ти пропонуєш мені знайомитися у метро?  — Та він знущається! —Дуже смішно. А якщо ти пустиш мій бізнес по вітру?