Звільнення заручників і голубки на драбині

Бурий зовсім не чекав того, що  генерал заспокійливо посміхнеться Валькірії й терористу і спитає начебто сам себе:

-Це пограбування?

Звісно він знав, що це не пограбування. І що шахраї грабунками й захопленням заручників не займаються. І така поведінка  шлюбного шахрая неправильна.

Але що взагалі правильного в тому, щоб бути шахраєм?

І звісно генерал не міг не впізнати дона Педро, план захоплення якого на гарячому так ретельно  підготував. І тепер цей план полетів у смітник, і цей політ проводжали щасливі очі закоханого генерала.

Тому що  він надто добре знав, що як трапився щасливий випадок,  то треба одразу захоплювати ініціативу й розвивати її.  А зараз його відділ під його вправним керівництвом міг відзначитися не тільки запланованою затримкою шахрая, але й порятунком цивільних від терориста.

І тепер привід ізолювати від здорового суспільства цього слизького типа йому принесено на блюдечці. Треба тільки датийому проявитисебе як терориста і акуратно взяти. І докази  тепер залізні, і генерал сам орел. А це  не кожного дня буває навіть у їх конторі. І він не просто керує операцією, сидячі в кріслі десь далеко. Ні, він   опиняється в центрі подій, і на це дивитиметься Валентина!

Потрійне везіння. Це вона принесла йому удачу, а він уже використає свій шанс на повну потужність.

Ця думка промайнула у свідомості генерала за найкоротшу мить.  І стратегія з тактикою також миттєво видали план дій.

Який зовсім не включав Бурого. І про який Бурий і знати не міг. 

Тому тільки тупо кліпав червоним від температури очима й намагався не кашлянути, щоб псих не шмальнув на звук зі свого пестика.

Псих тим часом штовхнув Валькірію дулом пістолета вбік від себе, ближче до стіни. 

Генерал чемно сидів на дальньому від дверей кінці столу, поклавши руки так,  щоб псих бачив - у них нічого нема. Він просто старий, висохлий від сидіння за паперами чинуша, який не розуміє, що трапилося, але точно не хоче неприємностей особисто для себе.

- Це два жирних лохи, а не пограбування. - майже чемно сказав псих. - За життя яких я виторгую собі пропуск через кордон.

І все ж це прозвучало для Бурого дуже зловісно. Бо справжньої впевненості в голосі психа не чулося. А хто нервує. той і стріляє від страху.  Хоч голос бандита був досить грізний  - дон говорив хрипло й загрозливо-тихо.  Бо уже зірвав голос раніше, мотивуючи підлеглих поспішити з іншими свідками.

- Сидіть тихо, і ніхто не постраждає. Можливо. - почув Бурий. - А будеш рипатись, то спершу постраждає твоя баба.

Хлопець  прифігів від того, як швидко змінилася ситуація, і від того, що він знає, як вийти, але кому сказати про напад, крім Ліни, яка зараз дуже далеко - не знає.

А генерал примирливо сказав, що рипатись ніхто не буде, діватися їм  з дамою нікуди, тому нехай пан грабіжник викладе суть претензій і вимог, і до кого він з ними бажає звернутися.

І зі своєї сторони він може експертно запевнити - якщо заручниця постраждає, то ніяких договорів не буде. Він своїх колег знає прекрасно, і методи їх роботи теж. 

А попередньо переговори можна провести з ним, він як раз фахівець з переговорів. І він пояснить  колегам …

Дон Педро під цю мирну ініціативу штовхнув Валькірію ще ближче до дальнього від генерала кінця столу, який був невидимий з вікон і знаходився ближче до дверей. І вказав вільною рукою на підлогу, "запропонувавши" Валькірії на неї сісти просто  мовчки натиснувши сильніше пістолетом на її скроню. 

І тільки тоді подивився на генерала й повторив вимоги дослівно, наче автовідповідач. 

Бурий, що все це прекрасно чув, поволі зрозумів, що про його перебування тут дон не знає, принаймні на це понадіявся. І тоді він  з ніжністю попрощався зі своїм вірним спальником, безгучно натягнув зверху светра благеньку вітрівку, взяв у руки черевики і дуже тихо й повільно  піднявся красивими, а головне встеленими доріжкою, що глушила кроки, сходами в особистий кабінет Ліни.

Й скористався тим запасним виходом, що й колись Макс. 

А потім  уже додзвонився до Ліни й Макса, одержав інструкції,  набрав код і сказав заповітне слово чумайдан. 

І в результаті кілька співробітників контори за наказом Макса дуже скоро і зовсім непомітно уже пробиралися в дім тим самим шляхом, яким вийшов Бурий. І чекали на матір терориста, яку уже  мали доставити для переговорів. Бо ризикувати життям цивільної й власного генерала не збиралися. І звісно вони зовсім не хотіли неприємностей від генерала, якщо втрутяться  невчасно у якусь з його тактичних комбінацій.

Тому всі причаїлися і не робили різких рухів, поки була можливість умовити  терориста здатися.

Щодо цього Бурий був налаштований скептично, але не виключав нічого, бо про таких, як дон, він знав куди більше, ніж я, а про методи контори значно  менше.

І не міг приховати розчарування тим фактом, що життя - не кіно, і що генерал не вирубив психа одним ударом маваши-гірі, стрибнувши на п’ять метрів через стіл без розбігу й звільнивши маму Валю.

Тому він трохи хвилювався за Валькірію. Бо той псих тримав її на мушці, а часу вже пройшло багато, хоч би його палець не смикнувся і не сталося непоправного.

Я теж тепер не могла відігнати від себе видіння того, як тремтячий палець психованого дона кладе кінець життю Валькірії.

І гадала, що нічого страшнішого уявити уже не зможу.

А Бурий, щоб згаяти час, гортав ТікТок і раптом присвиснув так, що у мене заклало вухо і картинка зі страшною загибеллю Валькірії розбилася на скалки.

- Мала,  ти тільки  глянь, що вони витворяють. Тепер буде флешмоб, зуба даю. Ніхто не втримається від повтору.  Вони чого там накурилися?

І показав мені кілька роликів з донною і Коханим на тій самій іржавій пожежній драбин, яка з літа сниться мені в найстрашніших кошмарах.

Ці ненормальні  викрикували захриплими голосами прямо у смарт якогось відчайдушного рятувальника "чу-май-дан" і вимагали якоїсь маячні типу внести право на кохання в конституцію, бандитам - тюрми і подібного. Та цей тіктокер матиме мільйон переглядів через пару годин! Що вони верзуть? Ну, крім того, що сповіщають кодовим словом про найвищий рівень тривоги?