Кругом всі захворіли

Треба сказати, що Коханий ніколи не зв’язувався з заміжніми жінками. Бо знав - мати має проти цього стійке упередження. І це практично єдине, за що йому від неї серйозно влетить.

Донна взагалі не мала стосунків  ні з ким, крім чоловіка.Вона його вперше побачила біля вікна  вітальні, куди на вимогу батька понесла гостю мінералку з льодом. І у солодкому виразі його очей в поєднанні з цинічною посмішкою побачила героя своїх мрій.

А може не побачила, а видумала. Бо герой стояв спиною до вікна, і більше нагадував темний силует на білому папері, ніж щось інше. А Люба боялася підняти очі, щоб роздивитися. 

Та батько перед тим показував їй фото. Арсен стояв впівоберта на якомусь рауті, з бокалом у руках і трохи хижоюпосмішкою  на породистому обличі. 

Його профіль чітко вимальовувався на фонв вікна на тому фото. Тількитепер він стояв не впівоберта, а обличчям до дівчини і немов роздягав її поглядом.

Тож вона приблизно знала, як виглядає ці жіноча мрія. А все інше вирішила за неї дівоча уява, нестримна цікавість і бажання вирватись з-під батьківського контролю. Щоб нарешті самій дізнатися про всі заборонені речі, про які шепотіли або голосно сміялися її колежанки..

Тепер все було інакше. Вона так добре пам’ятала обличчя Коханого, що могла б годинами описувати кожну його рису й вираз. Як він дивиться прямо в душу, і погляд у нього зовсім не солодкий, але від цього стає жарко біля серця. Як  по-різному посміхається до неї й до всіх інших, як підіймає одну брову, коли не чує від неї вірної відповіді. Як сумує, як… 

Тому вона опустила очі й більше не дивилася на хлопця, а розглядала манікюр. Донна  боялася побачити вираз нудьги й підняту брову. Бо через неї він зараз  не з Бурим.

А Коханий дивився невідривно і гадав, чи вона сильно сердиться, що повинна ночувати в задрипаній общазі замість своєї ошатної спальні, ще й в присутності чужої людини.

- Я не хроплю. - нащось запевнив він.

- А я може хроплю. Я ж себе не чую уві сні. - знічено відповіла Донна.

І Коханий зрозумів, що вона спить одна.

- Тут мати нам передала вечерю й сніданок. - сказав хлопець і поліз в тумбочку. Він відкрив коробку й почав розгортати  мамині смаколики. 

Ну а тумбочка все слухняно передала Бурому в навушник.

У вусі Бурого немов розірвалася граната від шурхоту цупкого крафтового паперу, в який Валькірія загорнула синову вечерю.

І він через це не розчув деякі фігурні матюки, якими Арсен саме зараз нагороджував охоронця. Бо той звісно нічого не міг відповісти на питання, чому він не в курсі, де дружина його боса. І навіть не в курсі про те, що вона не вдома.

І тим більше на питання про те, що йому буде, якщо він зараз же не покаже записи з усіх камер спостереження.

Але все одно це була просто насолода для вух менеджера з безпеки. Хоча нових зворотів і матюків він на цей раз не почув. А от по роботі Бурий дізнався про дещо дивне.

Цей охоронець мав не охороняти дружину Арсена. І навіть не слідкувати за її поведінкою.

Його основним завданням було як раз делікатно не випустити хазяйку з дому. Вірніше ні за що не випустити. Виключення - якщо з нею чоловік  або коуч в супроводі. Ну тепер аж два коучі.

І охоронцеві, діло якого нібито було сидіти в будці й дивитися, щоб крадії чогось не вкрали,  дон Педро дав доручення негайно взнати адреси коучів і - увага - приставити нагляд, який доложить, коли вони з’являться вдома.

І їх треба привезти сюди скритно,  вколоти сироватку і спустити в підвал під робочою зоною кухні.

Але якщо це хтось сторонній побачить, то виконавці опиняться на підвалі теж. І з ними буде те ж саме.

- Ого! - сказав собі Бурий. - Все ж він нас підозрює, хоч охоронець бачив, що ми пішли самі, без донни. А головне - шахраї себе так не поводять. Які підвали й сироватки? Шахраї тікають, коли є загроза викриття. Кримінальні авторитети можуть звісно не тільки на підвал затягти. Але кримінальні авторитети не одружуються. Ні один раз, ні багато. Арсен одружений, ще й не перший раз, законно.  Це  нестиковочка.

Але він подумає про це пізніше. 

А зараз - подзвонить мамі Валькірії і попередить, щоб усім, хто запитає, казала, ніби не бачила сина з ранку минулого дня. А напарнику Бурий скаже - щоб не здумав іти додому, там уже чекають.

І він так і зробив.

А себе  самого  йому не треба було попереджувати. І батьки його не бачили не з ранку, а вже кілька днів. З нагоди получки їм було не до нього.

От коли гроші закінчаться, батьки  про сина неодмінно згадають.

Бурий спробував додзвонитися до Ліни, але, мабуть, там знову була буря. Або Ліна не поставила телефон на зарядку. 

Тому пославши смс  “воно схоже на чумайдан, але це не точно”, Бурий постелив на підлозі свого кабінету спального мішка, поклав під голову мануал потовще, акуратно розвісив одяг  на стільці й заснув, не виймаючи з вух навушників.

І крізь сон чув в одному вусі дзвінку тишу, а в другому бесіду двох сліпих кошенят, що мали от-от розплющити очки й побачити цей світ у всій його небезпечній та захопливій красі.

Бурий їм навіть трохи позаздрив, але спати хотілося більше, ніж заздрити.

І він заснув, уві сні йому привиділася сувора референтка генерала, яка щось писала під диктовку Бурого за нотним пюпітром, стоячи  на шпильках і в одній червоній білизні найрозкутішого фасону. 

Та спати Бурому хотілося навіть більше, ніж спілкуватися з блондинкою.

- Мабуть, я захворів. - подумав Бурий. І не помилився. 

Всі троє підхопили вірус і пробули з високою температурою три дні, майже не встаючи з ліжок.

І пропали з усіх радарів, чим врятували себе від миттєвої розправи дона Педро, але сильно розпалили його гнів. І він придумав для них стільки покарань, що вистачило б і на десятьох його ворогів, а не на цих трьох жовторотиків.

Гірше за все, що Коханий не зарядив телефон, і Ліна не змогла додзвонитися ні до нього, ні до донни Рози.