Перетворення кави у прозорі кристали на очах враженої публіки

Я ще трохи подумала над тим, яка до Люби доля несправедлива, що підсовує їй то шахрая, то розпусника. Але тут почувся  Максів голос. 

Мій динозавр повернувся, і треба було вийти привітатися, показати, що все в порядку. І може він мені скаже щось нове.

Бо у мене в голові уже паморочилося і двоїлося.

Але прийшлося чекати до ранку і робити пробіжку по берегу, де мене й наздогнав Макс, коли я щезла з радарів занадто цікавих до всього нового сусідів баби Галі.

Це різні люди. - сказав динозавр рівно, немов не ві тільки що побив який-небудь рекорд по миттєвому переміщенню. Відстань від хати до мене була уже чималою.

А він наче прогулюється, ще й викладає все, що дізнався, наче стоїть за кафедрою і жде, що я записуватиму. 

- Тобто або в баби фото не її сина,  або в Києві не її син. - підсумував він сказане. -Зараз шукають інші знімки, та ти ж в курсі, що він спритний шахрай. І знімків практично нема. Принаймні тих, за якими  можна ідентифікувати його. А так все б зійшлося - за документами він саме наш Арсен. Тобто Баби Галін Арсенчик - шлюбний шахрай міжнародного класу. Світ тісний. Санітарка виховала висококласного шлюбного афериста. Але у того Арсена не було ніяких тюремних  наколок на тілі. Він дуже піклувався про те, щоб залишитися людиною без особливих прикмет. А тепер хоче  позбутися наколок за словами твоєї підопічної. Влітку зробив тату, не сподобалося й хоче звести? І дружині не дозволяє татушок. Смішно, га?

- Смішно,  зараз лусну від сміху. - відповіла я, майже не задихаючись від бігу. - Максе, то у вас немає знімків. А у старої може є якісь дитячі альбоми. У мами Валькірії на Коханого фотодосьє у десяти томах.

- Ага, мала.Тільки я не бачив тут альбому. І вона має при собі тільки фото з паспорта. Мабуть, зайве залишилося, і він не встиг  знищити.

- Ну та ти й не шукав його. - не здавалася я, хоч про цей варіант і не подумала. -  Якщо вона знає про його справжнє заняття в житті, то він міг її попросити не тримати фото в домі, або їх спалили чи ще якось знищити. Але ж вона мені показала знімок. І  якщо вона не в курсі, а мені здається, що не в курсі, то може десь тримати й роздивлятися, коли сумно..

- Вмовила. - посміхнувся Макс. - От піде завтра на роботу, і подивимося. 

Я аж запишалася, він не завжди зі мною згоджувався по роботі.

- Знайдемо і виміряємо висоту посадки вух і відстань між очима,  і все, що треба. - показала я, що все пам’ятаю. - Донна заміж вийшла після випускного. А бабка бачилася з сином весною. 

- Ага, я пам’ятаю.  Але ж батьки  знали цього дуже вигідного жениха давно? І на весіллі точно були.

- А оце ми  з тобою просто так думаємо. А не знаємо. - не втрималася я від шпильки. - Донна щось таке казала про весільну подорож, тільки я прослухала. І чоловік її до батьків не пускає без себе,  а йому з нею поїхати ніколи.

Ми бігли берегом моря, глибоко вгрузаючи в сирий пісок, щоб збільшити користь від пробіжки. Я дихала  і мовчала, А Макс говорив про все, що бачив та думав, і досі не збився ні на пів дихання. Він тримав мене за руку й підсміювався над тим, що я не можу одночасно бігти й розмовляти.

Це була, мабуть, остання наша спокійна пробіжка. Але ми цього ще не знали.

А на завтра  Донна Роза і два охламони теж вийшли ранкову на пробіжку.

І їх прямо посеред тренування наздогнав циклон, який вчора порушив телефонний зв’язок біля моря.

Всі троє враз  вимокли до нитки, ще й змерзли, як цуцики. 

І хитріша з кожним днем лисичка підказала Донні повести їх додому, під гарячий душ.А потім і видати хлопцям по банному халатові, поки їх одяг сохне.

Коханий звісно пішов грітися в душ перший. А за ним І Бурий. 

І поки Бурий грівся під душем, а Коханий в одному халаті, трохи тісному й короткому на нього  сидів у картинній позі і дозволяв собою милуватися, донна шукала  каву.

Вінтажна жерстяна банка з-під кави, яка  кудись зникла зі звичного місця. знайшлася на верхній полиці.

Вона красиво піднялася на пальчиках ніг, щоб дотягтися до верхньої полиці іще трохи для того, щоб  Коханий зацінив її граційність. І одразу побачила куточок знайомої жерстянки, нащось загорнутий у газету.  

Радіючи, що нарешті знайшла зниклу банку, хоч чомусь і  не там, де звично стояла  кава, донна граційно зіскочила зі стільця.

Вона одразу елегантно схилилася над столом, щоб  той, хто займав всю її увагу останній тиждень, зміг пофантазувати  над її позою, донна  почала розгортати газету.

Уже непотрібну обгортку вона поклала на стіл, а банку вертіла в руках. 

Коханий залип,  споглядаючи,  як  тонкі  дівочі пальці то водять  нігтиками по банці, то завмирають. 

Мовчання чомусь аж іскрило електрикою. 

Бурий як раз вийшов з душу.

Він явно ніякої напруги не відчував. Недбало взяв зі столу дещо невеличке, що мало вигляд брелока для ключів,  і покрутив його в руках.

Коханий  відзначив, як руки його донни відрізняються від чоловічих.  Адже  Бурий тонкокостий,  і його руки не дуже великого розміру. Але зовсім не такі, як оці ніжні й витончені, як квіти лілії. руки дівчини.

Коханий навіть потрусив головою, бо не розчув за цими думками того що аже напарник.

А він прямо і недвозначно сказав, що камери тепер не пишуть і на якийсь час показуватимуть пусту кухню. А він збирається дещо важливе сказати.Не призначене для сторонніх вух.

Донна слухала, і досі розсіяно крутила в руках банку з кавою, потім відкрила її, сказавши. що новини краще вислуховувати під каву, яку вона майстерно варить.

Бурий майже гаркнув, що зараз не до кави. 

Донна розгубилася, бо тон хлопця був тривожний. І забула, що тримає дещо в руках.

Банка вислизнула з її пальців, але на щастя впала не на підлогу, а на стіл -  на газету,  у яку була тільки що завернута. 

Донна наче в сповільненій зйомці бачила готичний шрифт назви і те, як жерстянка  неквапно перевернулася на бік. І з неї на газету висипалась зовсім не кава. А щось схоже на кристали морської солі, тільки прозоріші.