Обвинувачення

Хоч би що там було, а наступний вечір Донна Роза, або просто дівчина Роза провела в товаристві приятелів і, що  гірше - приятельок Коханого. 

Там, куди вони прийшли, його звали не Коханим, а Принцом. А Любов - Розою. 

Що вони відмічали, було не зовсім зрозуміло. Але всі були на чілі та всім вдоволені. До сесії ще далеко, і нема приводу не відмітити це.

Роза спочатку боялася здатися дурепою з Крижополя, якою звикла себе вважати, бо так її завжди називав чоловік.  Для її ж користі та любовно, як він запевняв.

Але ні те, що вона нібито дурепа, ні її далеке від столичного походження не завадили всім хлопцям,  що тут були, дивитися на неї уважніше й довше, ніж спершу збиралися, а дівчатам  піти у ванну кімнату припудрити носика й попліткувати з приводу нової дівчини їх Принца.

 Оскільки явних вад у дівчині не виявилося, то студентки одразу і не змовляючись вирішили, що Роза - жертва пластичної хірургії.  І на цьому заспокоїлися. 

Ревнувати Принца не мало ніякого сенсу, бо все одно довше тижня відносин він ні з ким не заводив і чесно всіх про це попереджав.

Тому стримано похваливши лук Рози та відсутність претензійності, дівчата заспокоїлися і продовжили відмічати своє свято й радіти життю.

А Роза не намагалася бути центром уваги й залишалася скоріш глядачем, захопленим новим видовищем.

Поведінка студенток була не така, як вона звикла. Зазвичай жінки злостилися в її присутності. А ці  веселилися і не страждали ніскільки ні від того, що їх прикраси не такі коштовні, а шкіра не така гладесенька, як у неї.

Коли діло дійшло до караоке, куди всі дружно повалили, коли пити й їсти стало нічого, а танцювати надоїло, то всіх, і дівчат теж, зачарував її голос. Він виявився у донни досить низький для дівчини, але чистий і приємний настільки, що перебивати або відбирати мікрофон у неї ніхто не став, поки вона сама його не віддала.

Коханий тактовно тримався позаду, але далеко не відходив, і весь вечір був підкреслено уважний до своєї Рози. В цілому вечірка не справила такого враження на дівчину, як попередня екскурсія до веганів. 

Може тому, що тут вони були не просто самі по собі й кожен нарізно.

Те, що вони були в очах всіх цих іронічних і освічених дівчат і хлопців парою, чомусь  дуже зігріло серце Рози. 

 А те, що ніхто не сміявся, а ще й похвалив її спів і взагалі те, що вона не відчула себе марсіанкою серед цих безтурботних столичних студентів, їй дуже полестило. 

І одночасно було трохи дивно - серед них,  її однолітків, не було заміжніх. І не було відчуття, що тут зібралися, щоб показати свої принади майбутнім чоловікам, як це було там, куди її брав з собою Арсен.

- Та і які з них чоловіки, вони не мають власної справи, їм ще вчитися. - нетактовно сказала Донна Роза Коханому. 

Він згодився. А вона зрозуміла шостим почуттям, що хлопець все сказане відніс до себе. 

Вони якось непомітно  про це розговорилися по дорозі додому. Йшли кілька зупинок пішки - це ж корисно, а погода гарна.

Вони говорили й не могли наговоритися.

І непомітно виявилося, що Любов палко переконує хлопця в тому, що це все поки вони вчаться.А як навчаться, то буде і своє діло, і достойна платня і все буде. Ніби щось у цьому розуміла. 

Але Коханому все одно було дуже приємно. І він уже намітив екскурсії на останні три дні, які будуть такі ж пізнавальні й розважальні. І Бурий буде трохи зайнятий на фірмі. Тож з ним тільки пробіжка. А з Коханим - вечірні розваги...

Уже на ранок, подзвонивши підопічній, після майже безсонної ночі, він почув, що її телефон поза зоною!

Бурий з тим же результатом намагався додзвонитися від себе з Троєщини, щоб віддати залишок грошей за прилаштований шмот.

У другій половині дня Донна Роза сама їм подзвонила і якимсь дивним голосом запросила до себе. А телефон просто розрядився, ага. А вона його тепер зарядила. І чекає на тренерів, отак.

Знали б хлопці, що телефон вона вимкнула і проплакала пів дня, а потім кілька годин намагалася привести себе у відносний порядок.

Плакала вона через те, що романтика буває лише в книжках з паперовими палітурками.

А в її житті є тільки чоловіки, що крутять нею, як їм заманеться. І думають тільки про гроші і свою вигоду.

І зовсім-зовсім ніяких почуттів.

Лисеня гладило її лапкою по голові й умовляло спочатку розібратися, а вже потім плакати.

Арсен сьогодні зранку викликав дружину у холодну і наче покинуту кухарем сиротою  простору кухню, де Чен більше не готував нічого. І в холодильнику майже нічого не залишилося,  бо кухар,  мабуть, забув у день звільнення замовити продукти.

- Жінко, ти мене уважно слухаєш? - здалеку почав чоловік холодним спокійним тоном.

- Так, Арсене, я тебе уважно слухаю. - вона зібрала всі сили, щоб не тремтіти. Він напевно все взнав про її походеньки. Ой, що буде..

- Тоді я прошу тебе підписати довіреність на продаж цього будинку, а не роздивлятися манікюр.

- Як це? Нащо? - пискнуло лисеня, але Любов змовчала, хоч  і не кивнула ствердно головою за звичкою, як це було б ще кілька днів тому.

- Ти сама на себе не схожа. Літаєш в хмарах, таїш образу, не готуєш мені ранкову каву. Дуже дивна поведінка. Дуже.

Любов наважилася підняти очі на Арсена. Її вразило відчуття, ніби вона вперше бачить цього чоловіка з мужньою сивиною і владним поглядом. Як так сталося, що вони разом? І чому він нічого не каже про її втечі на волю - уже дві? Невже він просто хоче підтвердження того, що вона  згодна продати свій дім,  який був її посагом, крім тих  грошей на рахунку, які так дивно щезли?

- Ти не відповіла на моє питання. - терпляче, але невдоволено сказав її турботливий чоловік і успішний бізнесмен..

- Ти мене ні про що не питав…

- Навіть так? - іронія просто сочилося з кожного слова. - Тоді я спитаю. Ти даєш  мені довіреність на те, щоб я продав дім якнайдорожче й найвигідніше, з перевіркою і можливістю відмови від продажу, якщо ціна здасться тобі заниженою? Ми скоро їдемо звідси. Утримувати пустий будинок дорого, здавати - невигідно й нам не за статусом.