Юстас - Алексу

- Чуєш. Бурий, не зви мене Коханим при відвідувачах.

Тю, а як тебе звати, це ж твій позивний? - Бурий відверто насолоджувався замішанням колишнього боса, а тепер рівноправного менеджера у фірмі з трьома найманими працівниками, де всіх звали за позивними, бо начальниця була першокурсницею юрфаку  і надавала занадто великого значення конспірації.

І всі вони були менеджерами, за винятком мами Валі, позивний Валькірія.

Псевдо присвоювала директорка - позивний Мала. І не дозволяла міняти. Отака вона, тобто я, була сувора начальниця.

І мене при цій розмові взагалі не було. Знаю все з переказів. Тож за достовірність не поручуся. 

Але Коханий злопам’ятний. Навряд щось пропустив.

Хлопці трохи розслабилися через те, що начальство було відсутнє. 

Мала поїхала на практику, а Валькірія щось відносила в податкову.

- Ти ж мене звеш Бурим. І я ж нічого. - весело засміявся верткий хлопець невеликого зросту, чорнявий і з лицем актора німого кіно. Воно за секунду міняло вираз з лірично-задумливого на хитро-пройдисвітський.  

- І Ліна, тьху, Мала тебе так зве. І навіть мама Валя часто.

- Бурий! Не мама Валя, а Валькірія. Вона моя мама, а не твоя. І вони жінки. А ти ні. - переконливо мовив високий стильний красень спортивної статури. Від його глибокого голосу у жінок починали труситися жижки -  з перших же оксамитових нот.

- І що в цьому поганого - бути хлопцем? Дівкам подобається. Тебе теж дівки люблять.

- Бурий, ти мене так перед чоловіками назвав сьогодні. Знаєш, що вони про нас подумали?

- Ой-йо. - Бурий зробив фейспалм, щоб приховати насмішку. -  Зовсім забув.Тут шифровка прийшла від Малої. Типу Юстас - Алексу. Щоб ми з’явилися до якоїсь донни Рози. Чисто як тренер з фітнесу й стиліст. І підмінили Малу, поки вона у від’їзді. 

- А як же робота?

- А без відриву від виробництва. У вільний час. Зранку пробіжка з донною Розою, ввечері шопінг з нею ж  і культурна програма. У вихідні повний робочий день.  За це буде премія - повернуть нам вихідні. Ото замануха, скажи?

Коханий наморщив свого ідеального носа з чуттєвими ніздрями.  

Він крім роботи ще навчався - на другому курсі, а на вихідні планував дві зустрічі з двома дівчатами без комплексів. Йому такий наказ від начальства ну зовсім не сподобався. 

І на додачу Бурий насипав повну жменю солі на його душевні рани й гарно розтер. 

- Тут як раз про це написано - хлопець показав на телефон - зобразити пару геїв, бо там чоловік такий, що не потерпить молодих-красивих поруч з дружиною. Це зашквааар,  Кохаааний. -  протяг він противним голосом, і на всяк випадок ступив крок назад.

- То ти тренуєшся уже, Бурий? Я тебе попередив - ще раз таке скажеш при сторонніх…

- То не до мене.То до Ліни. Вона нас найняла, ми всі контракти підписували. Ти там закодований там як Коханий. От видасть вона розпорядження, щоб тебе інакше звати, тоді й буде інакше. Не Коханий, а Протииивний - протягнув хлопець з підвиванням.

Вони вже були готові  побитися, як до приймальні ввійшла Валькірія, вона ж головний бухгалтер і мати того з хлопців, що вище зростом -  дуже красивого, стильного й взагалі еталона дівочої погибелі.

- Хлопчики, ходіть обідати, не можна весь час працювати. -  голосом ласкавої ведмедиці запросила приятелів Валькірія.

- О, мама Валя! - Бурий одразу забув про позивні й нове завдання. Підскочив до Валькірії, забрав у неї з рук важкий пакунок з обідом.

Коханий в цей час закривав на екрані свого монітора щось таке, що зовсім не треба бачити мамі.

- Що у нас на обід, ма? - на тон нижче, ніж говорив з Бурим, спитав Коханий, якого я  так назвала зовсім не від великої  любові до нього.

- Борщику зробила, зі свининкою на кісточці, як ти любиш. - улесливо заговорила мама Валькірія, якій завжди здавалося, що дитина голодна, худа й недоглянута. - і гречку з катлєткою, як любить Буренький. І сирничок на третє. Вам треба кальцій, ви ж ще ростете, а самі сонечка не бачите, тут днюєте й ночуєте.

- Тепер ми будемо бачити сонечко, Мама Валькірія - не менш улесливо відповів Бурий. - У нас нове завдання. На виїзді. Ще будете за нами скучати.

Коханий показав великий палець за монітором, зрозумівши що Бурий тільки що технічно відмазав їх від обов’язку ходити на роботу, поки немає  начальниці.

- Як, і обідати не прийдете? - перелякалася Валькірія.

- Прийдемо, ма, бо ти ж не відчепишся. - зверхньо пообіцяв Коханий. Тепер великий палець Бурий підняв на його честь.

- Ви поки що їжте, мені треба звіта доробити. - полегшено видихнула Валькірія. - Тут з Ліночкиної контори якась фіфа прийде щодо безпеки, так ви з нею не сваріться. Якщо що, кличте мене. І посуд зразу  у кульок і несіть до мене. 

Уже у дверях Валькірія оглянулася, бо згадала щось важливе.

- Ліночка сказала, щоб ви її не підводили. Завтра у вас робоча субота, підете на нове завдання. 

В ТОЙ САМИЙ ЧАС

- Мала, прокидайся. Скоро під'їжджаємо.

- Угу.

- Я зразу шукатиму, де зняти хату.  Повтори легенду.

- Я твоя племінниця. у мене астма, мені сказали - треба на море, щоб дихати солоним повітрям, у тебе тут якесь діло, ти мене вирішив підвезти, все одно тут пробудеш тиждень у справах, а я подихаю свіжим повітрям біля моря. 

Ми ходитимемо від хати до хати, ніби житло хочемо зняти. Як знайдемо твого колегу, підемо далі, потім подумаємо і знімемо чи там, де він, чи по сусідству. 

Ти домовлятимешся, мене питатимеш, але не слухатимеш.

- Молодець. Ти куртку вдягни, щоб і правда не застудилася. Тут завжди вітер холодний і волого. І сама нічого не роби. Тільки спостерігай і вчися. То твоя перша практика…

Від автора:

Друзі, давні й поки що незнайомі!

Ця історія пишеться на проханняя читачів.