Врятувати кілера

ПРОЛОГ

Ніч пахла порохом і кров’ю.
Віолета бігла вузькими вуличками, притискаючи руку до боку, де гаряче пульсувала куля. Кожен подих різав груди, кожен крок віддавався болем, але зупинитися означало — померти.

Вона знала, що полювання почалося. Синдикат не пробачає зрад. І тим більше — тих, хто хоче піти.

Тіні переслідувачів розтягувалися за нею, кроки лунали в такт її серцю. Десь позаду клацнула зброя. Постріл розірвав тишу, куля вдарила в стіну, обсипавши її уламками цегли. Віолета різко звернула в темний двір і сперлася на холодний мур. Її пальці тремтіли, але розум залишався ясним: ще трохи — і вона дійде.

Двері старого будинку здригнулися від її удару.

— Відкрий… — голос хрипів, наче чужий.

Замок клацнув.
На порозі з’явився чоловік із сивиною на скронях і холодним поглядом, у якому пробивалося щось більше, ніж просто тривога.

— Віолето… — він видихнув її ім’я, ніби не бачив роками.
— Вони йдуть за мною, — вона мало не впала йому в руки. — Тільки ти можеш…

Її свідомість хиталася на межі темряви. Вона востаннє відчула запах тютюну й сталі, перш ніж світ провалився в чорне.

А попереду чекала зустріч, здатна змінити все




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше