22

***

Високо-високо в горах, на неприступній скалі, тій, де був виступ, схожий на великий неогороджений балкон, на самій вершині сидів дракон. Він навіть з вигляду був старий и його луска, здавалося, встигла посивіти. Цей дракон дуже вже не любив коли його турбували, але ігнорувати своїх потомків не міг. Через ту просту причину, що це саме він колись запропонував захопити потай королівство, бажано острівне, і щоб гори були, а потім його захищати. Не заради людей, люди в тому королівстві, на думку цього дракона. Потрібні лише заради маскування, а так, хоч би всі повиздихали, не шкода. Це вже його онук зумів віднайти ту дівчину, яка йому була настільки потрібна, що відізвалася магія і в них навіть народилися діти. Спочатку син звичайним для людей способом, який лише після повноліття навчився ставати драконом, та й то ненадовго, зате магом був геніальним і дуже сильним. І королем напрочуд розумним. А потім дві доньки, уже в драконячий спосіб. Ні-ні, дружина-людина звичайно ж не несла ніякі яйця. Та й дружина-дракон цього робити б не стала. Насправді ті яйця сплітаються з магії батьків. І що таке можливо з людиною ніхто не очікував.

Але це справи давні. І зараз вони вже нікого не дивують. Всі знають, якщо не знайшов пари серед драконів, пошукай десь іще. Можливо твоя пара випікає печиво на продаж і пригостить тебе своєю випічкою за те, що ти допоміг їй втримати кошик, коли вона спіткнулася. Або втекла колись з дому і зображає божевільного капітана.

Чомусь саме королівському роду дуже вже щастило на диваків і дивачок в пару. Будь то хоч дракони, хоч люди. У всіх інших було якось спокійніше.

Старий дракон зітхнув і подивився на потомка, який сидів на тому виступі-балконі, опустивши крила, і жалівся на непосидючу дочку, яка знайшла собі такого ж непосидючого капітана. І от як вони будуть правити? Хоч бери і сиди на тому троні далі, поки не перебісяться.

— Але вони ж сказали, що до весілля повернуться, — нагадав старий дракон.

— Дехто в це вже не вірить, — скорботно махнув крилом молодий дракон. — Мій скарбник вже чотири рази приходив, заламував руки і натякав, що може почекати з підготовкою. А то ми тут підготуємся, а наречену з нареченим нам не віддадуть. І що будемо робити? Особливо якщо високі гості вже приїдуть?

— Нехай хтось напише розписку, що поверне і в вигляді дракона скине її посеред площі в базарний день, — ікласто посміхнувся старий дракон. — Та хоч я напишу.

Молодий дракон пирхнув.

— Да, в обставини це дуже впишеться, — сказав він. — Городяни по шинках вже говорять, що ті дракони вже зовсім подуріли. Деякі навіть згодні замінити капітана в якості шахового супротивника.

— Шахового супротивника? — здивувався старий дракон.

— Ці… наречена з нареченим встигли придумати цю дурню, а один багатообіцяючий юнга навіть розповів її там, де багато хто почув. І тепер всі вважають, що принцесу дракон викрав від нудьги і капітану її віддав, бо зумів розважити, за допомогою шахів. Ніхто ж більше не здогадався зіграти з драконом в шахи. Мабуть тому, що думали про те, що він дуже великий і страшний, і не подумали, що він іще й розумний і розважитися за допомогою інтелекту любить.

Старий дракон розсміявся, аж гора здригнулася.

Молодий розвів крилами.

— Подобається мені цей капітан. Хороші діти будуть. Можливо навіть більше трьох. Магія таких пройдисвітів любить. Винахідливих і не злих, — сказав старий дракон відсміявшись.

Молодий зітхнув.

— А своїх скарбників і всіх інших боягузів відправляй до мене. Я теж в шахи грати люблю. Підкидай їм записки, обіцяй винагороду, якщо не побояться з драконом зіграти. Подивимося, хто наважиться, а хто заховається в куток і буде дуже старатися не траплятися тобі на очі.

— Хоч заважити і відволікати не будуть, — погодився молодий дракон.

— І знаєш, що добре? — спитав старий дракон.

Молодий похитав головою, яка була забита проблемами і шукати щось добре він був не в змозі.

— Ще якихось чотириста років тому той же скарбник зажадав би зібрати армію і піти на дракона війною. І в місті багато бажаючих би знайшлося, впевнених, що в печерах можна буде помародерити. А зараз сидять по шинках і в шахи грати збираються, замість нареченого принцеси.

— Дракони їх захищають, — пробурчав молодий.

— І вони і це вірять. Отже, хто справді хоче грати в шахи, нехай теж ідуть до мене. Мені тут іноді дуже нудно. А сувенірами половина печери забита. Старими, дорогими на цей час. Заодно приберусь.

І молодий дракон, пирхнувши, схилив голову в знак згоди.

***

А десь далеко в морі, на неприступному, обнесеному скелями, як частоколом острові, горіло багаття. Звичайне собі багаття, розпалене навіть не для того, щоб їсти приготувати. Навіщо щось там розпалювати, якщо в глибині острова є будиночок, а в будиночку магічна піч і запас продуктів в стазі? Років на три запас.

Про острів Дії розповів двоюрідний дядько. Він колись цей будиночок будував і ховався в ньому з майбутньою дружиною. Бо в неї був дуже вже дивний батько. І дуже вже хотів віддати бідну дівчину в дружини своєму другові. А той друг був старшим за батька і зовсім дівчині не подобався. Так що прийшлося її насправді красти і ховати. Бо якби її побачили в рідному для драконів королівстві…

Взагалі, закохуватись в високородних дівиць небезпечно навіть для драконів. І чим вище той рід, тим небезпечніше. А ризикувати ріднею навіть заради дуже великого кохання, то таке. Занадто вже егоїстично.

Коло багаття лежала колода. Зліва від неї кошик із чимось їстівним. В тому кошику якраз колупалися дві чайки, іноді відволікаючись, щоб відігнати невідому тваринку, схожу і на кішку і на білку одночасно. Тваринка цикала, але не полишала надії і собі щось з того кошика дістати. Від колоди і до самого пляжу з насипним, немісцевим білим піском,  вела стежина, викладена овальними камінцями. А на пляжі, на капітанскій куртці сиділи вкрадені драконом наречена з нареченим і притулившись один до одного спостерігали як сонце, наче зачепившись за високу скелю, загортається в легку білу хмаринку.