20

Наглядачі звісно щось підозрювали. Але мабуть щось не те, що капітан задумав насправді. Бо тоді б той романтичний обід проходив в кімнаті з закритими і захищеними магією вікнами і дверима. Натомість, невеликий стіл з вином, легкими закусками, фруктами та тістечками витягли на величезний балкон прикрашений квітами і кущами троянд. Вартових туди набилося багатенько. Але, щоб не заважали бажаючим романтики капітану і принцесі, вони всі стояли біля перил, повернувшись до них спинами. Іще романтичну парочку відгородили іллюзією. А щоб їх не пудслухали (а то які розмови про кохання, якщо підслуховують?) ще й звуконепроникним щитом.

— Давай втечемо, — запропонував капітан першим ділом, коли служниця, яка окинула стіл скептичним поглядом, злегка поклонилася і пішла за межі ілюзії і щита.

Не просто так запропонував. А щоб перевірити реакцію вартових, які начебто захищають від бажаючих залізти на балкон і все-таки вбити капітана. Раптом почують?

Вартові ніяк не відреагували.

Дія підняла брову і загадково посміхнулася, а потім пошепки спитала:

— Куди?

— Не знаю, — признався капітан. — Ти в нас місцева жителька. Але сидіти в якійсь кімнаті як та красуня в льодяному палаці…

Дівчина пирхнула.

— Мене теж стережуть, — призналася. Озирнулася на вартових, котрих від стола було добре видно, ілюзія одностороння. — Так стережуть, немов хочуть зробити все для того, щоб я захотіла втекти. І я тут подумала, а чому б ні? Я порахувала, насправді до весілля ще довго, якщо не хочеш нікого образити. Он король Зеленого напівострова взагалі дуже образливий і, по секрету, явно не дуже нормальний. І якщо його не почекати, точно об’явить нам війну. Розважається він тими війнами. Що завгодно за привід підійде. І насправді він такий не один. Багато хто на наші порти і морські торгові шляхи облизується. І якщо скооперуються, магів десь назбирають…

— А тікати нам навіщо? — не зрозумів капітан Рід.

— А щоб тим дурням, які вважають, що якщо тебе вбити, я з горя піду заміж за когось з них, було важче тебе знайти.

— Хм, — оцінив сказане капітан і зрозумів, що Малику воно б дуже сподобалося. Навіть цей малий краще в жінках розбирається. І розуміє, якщо вже вибирати між коханням і кимось високородним, то тоді в чоловіки треба брати якогось не дуже потрібного батькам принца. І щось там підписати під це діло. А то навіщо той принц сам по собі потрібен? — Хм, так що, тікаємо? — серйозно спитав капітан.

— Як?

— Верхи на драконі, — підказав капітан. — А тим, хто прийде вже нас обох рятувати, цей дракон суворо повідомить, що не віддасть нікого до самого весілля. Бо в місті купа диких людей, які на такого чудового визволителя руку можуть підняти.

— А визволитель дракону дуже вже сподобався, — скептично сказала Дія. — Знати б ще чим.

— Багато чудових історій розповів?

— Як та нещасна дружина якогось східного самодура? Тисячу ночей бідна не спала, все голову дурила…

— Ні, в мене стільки часу точно не було. А в якусь настільки цікаву історію, щоб замінити аж тисячу інших, навряд хтось повірить, — признав капітан і став сумно наливати вина драконові. А то сидить така блідненька, худенька.

— А що ж тоді? — зацікавилася проблемою Дія.

— Хм… о! Азартні ігри! В карти дракони грають? Може йому матч-реванш потрібен.

— Краще шахи, — сказала дівчина. — Більш інтелектуально і партію при бажанні можна розтягнути хоч на рік. Дивлячись як грати.

— То я тебе в шахи виграв, — захопливо промовив капітан і підсунув до Дії тістечко.

— Пфи, — сказала дівчина, але тістечко взяла. — Тепер б якось про ті шахи розповісти…

— Нам же ще одне побачення дозволять? І обов’язково в такому ж місці. Повітря, простір пташки співають, троянди пахнуть.

— Думаю, краще не ризикувати, — кивнула своїм думкам принцеса і відпила вина. — Але про шахи потрібно якось розповісти, причому, бажано не нам.

— Нічого, є в мене любитель розповідати таємниці. З великими-великими очима.

— Хлопчик?

— Так. Малик. Він насправді дуже розумний.

— Але якщо покликати його на ось це романтичне побачення…

— Але ж я тобі навіть квіти не подарував. А його з палацу випускають. Які ти квіти більш за все любиш?

Принцеса знову пирхнула. Квіти вона ніякі особливо не любила. Краще нехай ростуть собі. Але план був непоганий і вона його схвалила. Після чого капітан пішов до краю щита і попросив дівчину, яка стояла біля виходу з балкону, покликати свого юнгу. Для нього з’явилося дуже важливе доручення. І поки чекали на Малика, побачення пішло, як йому й треба було. Капітан навіть поцілувати наречену встиг, хоч вона при цьому і хихикала.

І так, день сьогодні був чудовий.

І місце саме те, щоб дракон когось крав.

А як він тут з’явився, самі придумають. Чого він повинен думати про все на світі, причому одночасно?