19

Якщо до проблеми підійти творчо, можна знайти не менш творче її вирішення. А можна знайти навіть не одне і не два. А потім трошки подумати і вибрати якнайкраще.

Того ранку капітан Рід подивився на вартового, який приніс йому сніданок, довгим, натякаючим на прямо таки скорботу величиною з цілий всесвіт поглядом. З вартовим пощастило. Він був молодим і подібні погляди ігнорувати поки не вмів.

— Щось трапилося? — обережно спитав він, ще більш обережно поклавши на стіл підніс з випічкою чашкою та чарівним чайником, який сам себе грів.

Капітан рід постарався і додав в погляд ще трохи скорботи. Тепер було схоже що він тільки вчора поховав улюблену матінку, а сьогодні готується ховати всю іншу сім’ю. Ну, або віддавати єдину і улюблену сестру морському чудовиську, заради порятунку людства.

— Юначе, ти колись закохувався? — запитав настільки проникливо, що вартовий сіпнувся і ледь не перекинув чарівний чайник.

— Що?

— Закохувався? — не менш проникливо спитав капітан, ступивши вперед і підійшовши майже впритул.

— Е-е-е… — не знайшовся з відповіддю вартовий і спробував відступити, геть забувши, що з того боку стіл, чайник і все інше.

— Бачу, що закохувався! — зробив висновок капітан, поки нещасний вартовий ловив чашку, якій настільки не сподобався поштовх, що вона вирішила самовбитися об підлогу. — Кохання, це те, що окриляє. Як можна жити в цьому світі без кохання?

Вартовий чашку спіймав і притулив її до грудей так, немов вона була захисним амулетом, здатним його врятувати від найзлішого зла. І на Ріда він дивився так, наче точно знав — він і є те саме зло, просто маскується. Причому так собі маскується, он ікла стирчать і з очима щось не те.

— Ось! — радісно вигукнув капітан і махнув рукою.

Вартовий здогадався відскочити вбік, але врятовану чашку не випустив.

— Тільки справжній чоловік мене здатен зрозуміти! — зробив до нього крок капітан, а то якщо дати відійти, може зібратися з думками і відступити в коридор, де можна обізвати принцесиного нареченого хоч бовдуром, хоч придурком. — Тільки той, хто теж закохувався. Тільки той зрозуміє, що не можна розчаровувати жінку! Особливо, якщо пообіцяв їй побачення.

— Побачення? — перепитав вартовий, все таки крокуючи до дверей, але капітан не відставав, навіть наблизитися ще більше зумів і ледь не впирався в чашку грудьми.

— Так! — плеснув його по плечу Рід, винагороджуючи за кмітливість.

Вартовий натурально підскочив.

— Романтичне побачення. Зі свічками, квітами, пляшкою вина і розмовами про те, що вона найкрасивіша жінка в світі. Дівчатам потрібно це розповідати, щоб не сумнівалися!

— Да? — непідробно здивувався вартовий і навіть забув відступити.

— Да! — підштовхнув його плечем капітан. — А мене тут охороняють, як того кришталевого птаха, якого теща імператора потім все-таки розбила. І що мені робити? Дівчина ж чекає! Невже прийдеться до того побачення пробиватися з боєм?

Вартовий кліпнув і вивалився в коридор спиною вперед. І навіть чашку не віддав, дурень.

І як тепер той чай пити?

— А тепер почекаємо, — сказав сам собі капітан, якому насправді нікуди з боєм пробиватися не хотілося. Якби він хоч знав де знаходяться кімнати Дії, то іще туди-сюди. А так як не знає, то сенсу нема. Тут половину палацу доведеться вирізати, поки знайдеш то саме приміщення. І Дії воно навряд сподобається. — Малик, виходь і йди принеси мені чашку, — велів капітан.

Юнга вийшов зі спальні і подивився на Ріда тим самим поглядом, який майже кричав:

— І от навіщо?!

— Велів тобі вийти? — спитав капітан, проникнувшись поглядом. — Твоя присутність могла завадити. При свідках люди зазвичай поводяться більш здержано. Ну, більшість людей. А чашка мені потрібна, щоб чай пити. Можеш там навіть запитати чого воно так. Невже твій улюблений капітан тут в’язень, над яким ось так вишукано знущаються. Не може твій капітан пити чай прямо з чайника. І їсти випічку всухом’ятку не бажає.

Малик зітхнув, але пішов, змирившись, що план у капітана як завжди дуже вже дивний. Але в більшості випадків вони спрацьовують, так що зі своїм драконом він зустрінеться.