14

Пізно-пізно вночі, коли навіть пройдисвіти, котрі кожен вечір навідуються до чиїхось дружин, уже встигли повернутися в свої покої і навіть заснути, по стіні повзло декілька загадкових тіней.

По стіні палацу.

І якщо одна з тіней досить впевнено йшла по карнизу до вікна, друга майже так же впевнено переповзала з одного зачарованого кілка, вбитого між каменями, до іншого, то третя тремтіла, тихо скиглила і її мабуть змусили.

Перша нічого не боялася по одній простій причині. Навіть якщо вона впаде, не вб’ється і не покалічиться. Максимум, налякає когось величезним драконом, який незнамо як опинився посеред міста. А так, та тінь там ходила не вперше. Вона навіть знала як по цьому карнизу дійти до засидженої голубами невеликої вежі, в якій є потайний хід. А через той хід можна було непомітно втекти в місто і пошукати пригоди на чиюсь голову.

Друга теж не боялася. Бо була професіонал, причому самовпевнений професіонал. Цьому професіоналу мабуть досить щастило і він ні разу не стикнувся з противником, який може взяти і відкусити йому голову. Ну, або відрубати. Або ще щось. Та й кому там відрубувати, коли всі сплять?

Третя тінь проклинала долю і зарікалася грати в азартні ігри. Через ці ігри в неї було стільки проблем, що вже й не порахуєш, бо всі не згадаєш. Але тягне ж. А потім борги потрібно віддавати, так чи інакше. І ось сьогодні нарешті пощастило, випав шанс отримати нагороду і з усіма розплатитися.

— Більше ніколи, — тремтячим чоловічим голосом пообіцяла сама собі тінь і сумно додала: — Краще б я до дракона за принцесою сходив. І чого тих драконів боятися. Хто ж знав, що там достатньо було пообіцяти одружитися. Ех.

Перша тінь тим часом дійшла до вікна. Погладила шибку, щось ласкаво прошепотівши, і воно перед нею відчинилося немов живе. Вона нечутно просковзнула в кімнату за ним. Зачинила вікно. А потім поправила штору. В темряві ця тінь бачила непогано. Тай встигла вивчити планування цієї кімнати.

Друга тінь тим часом доповзла до середини стіни, задерла голову і з сумнівом подивилася на одне вікно, потім на друге, потім на третє. Потім тихо лайнулася, трохи подумала, плюнула вниз і з допомогою дитячої лічилочки зробила вибір. Хто знав, що ці вікна настільки схожі і відрахувати потрібне, висячи вночі на стіні настільки важко? Так що тепер залізти, перевірити, якщо не помилився, зробити справу і зникнути. Якщо помилився, прийдеться робити ще одну спробу.

Третя тінь теж зупинилася, перевірила наповненність амулету, який допомагав по стінах лазити і поповзла далі, повільно та сумно. Над тим, що вікон багато і можна легко помилитися вона не задумувалася.

***

Прокинувся капітан Рід через те, що йому на лице полилось щось холодне. Зі сну навіть задалося, що в кораблі хтось проробив діру, так що встати він спробував швидко. Але ліжко виявилося занадто великим, ковдра занадто важка, кімната і зовсім незнайома, так що закінчилася спроба гучним падінням і тихим жіночим сміхом.

— Дія, — впізнав він сміх і сів на підлозі. — Щось трапилось?

— Ніч чудова, — сказала дівчина і сіла поруч. — В таку ніч потрібно запрошувати жінок на побачення, водити в чудові, прекрасні місця і робити подвиги.

— Від нічних бандитів відбивати, — покивав капітан з розумінням.

Дівчина пфикнула. Поправила волосся, зітхнула.

— І де твоя романтика?

— Хто її знає? — знизав плечима чоловік. — Мабуть образилася.

— На що? — здивувалася дівчина і підсунулася до нього впритул.

Капітан здогадливо її обійняв.

— Думаю, на мене, — сказав серйозно. — Коли я все покинув і помчав рятувати принцесу від дракона з думками про батька, вона взяла і образилася.

— Дурень, — ласкаво сказала дівчина.

— Будеш мститись? — про всяк випадок спитав він.

— Звичайно, але не сьогодні. Сьогодні за планом побачення.

Капітан видихнув, нахилився поцілувати майже дружину і в цю саму мить хтось несамовито заверещав, аж шибки задрижали. В ту ж мить десь щось з гуркотом впало. В коридорі закричали. За вікном зойкнуло, затріщало, а потому заскрипіло. А потів в двері почали стукати, здається тараном.

— Я точно когось вб’ю. І з’їм, — пообіцяла Дія. — Дракон я чи хто?