Глава 2. Неочікувана зустріч із Баалом    

— Показуй, — кинула вона горбатому торговцю, чиє обличчя було приховане під шаром сірого попелу. 

Торговець, зрозумівши, що перед ним представниця старшої крові, тремтячими пальцями витягнув із брудної ганчірки ту саму Сльозу першородної. Це був тьмяний шорсткий кристал, що поглинав світло навколо себе, наче маленька чорна діра. Він був неприємно холодним, наче шматок замерзлої древньої криги, що чекав на свою жертву. 

Доторкнувшись до мертвого кристала, Кармілла мимоволі здригнулася: камінь відгукнувся нудотною пульсацією, прагнучи всмоктати першу-ліпшу краплю її магії. У цьому давньому осколку згаслого світу ховалася первісна темрява, здатна поглинати будь-які магічні сплески без залишку. Саме це їй і було потрібно — безжальний поглинач, який глушитиме чужі локатори, не залишаючи слідчим Еребуса жодного шансу розплутати її слід. 

Демониця витягла з-за пояса невеликий важкий флакон із гірського кришталю, заповнений сріблястим пилом, що повільно пересипався всередині, як пісок у годиннику. Це була знаменита Есенція порожнечі. Валюта, за яку в Сірій зоні можна купити власну долю. Вона кинула флакон торговцю, і той вчепився в нього з такою жадібністю, наче це була індульгенція для всіх його майбутніх гріхів. Але артефакт був того вартий.

Кармілла могла легко пройти на Землю — квартира на Оболоні вже чекала на неї, а захист Дідька надійно прикривав стіни. Але зараз, коли всередині неї прокидалося нове життя, яке було під забороною як у пеклі, так і на небі, звичайної маски було замало. Без сльози її демонічна аура, змішана з нестерпним світлом дитини, за кілька днів пробила б будь-який маскувальний шар. Вона б сяяла в ефірі, як наднова зірка, скликаючи до свого порогу всіх: від шукачів артефактів канцелярії Еребуса до каральних загонів неба. 

Цей кристал був її персональною “чорною дірою”, яка мала всмоктати надлишок енергії й дати їй шанс просто зникнути в натовпі звичайних людей. Вона сховала його у кишеню куртки, відчувши, як навколо неї миттєво згорнувся холодний кокон тиші. Тепер коханка Янгола була майже тінню.

Але туман попереду раптом згустився, став важким, наче розплавлене олово. Повітря завібрувало від кроків, від яких стогнав сам ґрунт Сірих земель.

— Невже ти думала, що я дозволю тобі піти так просто, сестричко? — масивна постать Баала виникла з нічого, перегороджуючи їй шлях. 

— Сестричко? — підняла брову мисливиця, презирливо скрививши губи. — А ти нічого не плутаєш, генерале?! Те, що ти спиш з нею, не дає тобі права так на мене казати… 

Баал не ворухнувся. Він заповнював собою весь простір, наче витесана з базальту скеля. Його броня з потемнілого срібла вбирала сірий туман, роблячи генерала частиною цього мертвого пейзажу. Він був не одним із тих кабінетних щурів, що воюють паперами. Баал був справжньою первісною силою пекла, яка звикла ламати перешкоди, а не обходити їх.

За його спиною троє елітних мисливців уже розгортали ланцюги з Мертвої сталі. Метал жадібно засичав, передчуваючи кров вищої демониці. Кожна ланка цього ланцюга блимала голодним фіолетовим вогнем, наче жива істота.

— Баале, ти запізнився, — Кармілла стиснула Сльозу так, що гострі краї кристала впилися в долоню. 

Біль допомагав тримати фокус. 

— Я виконую особисте розпорядження глави пекельної канцелярії Люцифера. І я б могла показати тобі дозвіл на перебування тут за його підписом, але не робитиму цього, бо ти сам чудово знаєш, чим для тебе закінчиться день, якщо я вчасно не з’явлюсь у канцелярії… — Кармілла відчайдушно блефувала, ніякого паперу в неї не було, бо вони з Дідом просто не подумали про нього, але й битися з генералом у неї зараз не було жодного бажання. 

— Тож геть з дороги, поки я не нагадала тобі, чому наш рід називають першим! — і вона зробила крок уперед, напираючи на цю здоровенну шафу, до якої, здається, доходило вкрай туго. 

Її голос не здригнувся, хоча серце гатило в ребра так, наче хотіло втекти раніше за ту, кому воно належало.