Глава 3. Прокляття для Люціана   

Кармілла смикнулася до відьми, проте вчасно зрозуміла, що цим нічого не зміниш, бо та однаково була, як кажуть на поверхні, в астралі. 

— Бачу вовка, який думає, що спіймав ягня, але не помітив, що у ягняти є ніж, загартований у небесному вогні, — трохи помовчавши, знову продовжила стара. — Він… розкладає її на столі, Кармілло… Він хоче вдихнути її світло, щоб самому перестати бути тінню. Він хоче сонце, але отримає… вибух зірки. 

Вельзеба різко впала на підлогу, важко дихаючи, наче щойно пробігла марафон крізь дев'ять кіл пекла. Вона витерла зеленувату слину з губ і хрипло промовила: 

— Іди сюди. Дивись. Тільки не кричи, бо дзеркало лусне, а твої очі витечуть від побаченого.

Відьма повзком підповзла до велетенської мутної кулі, яка стояла на підставці з коріння анчара, що постійно ворушилося. Вона провела над нею рукою, і каламутний кришталь раптом став прозорим, як гірське озеро під полудневим сонцем. 

Кармілла, не чекаючи ще одного запрошення, схилилася над артефактом, відчуваючи, як її власна кров резонує з картинкою.

…О, вони з Дідьком таки не помилилися! Бо у панорамному кабінеті, залитому холодним штучним світлом, вона справді побачила Люціана. Князь пітьми виглядав як хижак, що нарешті загнав рідкісну здобич у куток. 

Він… — ні, гончак ти демонський! — змією прошипіла Кармілла.

Люціан притискав Азару до масивного стола з мореного дуба, заваленого дорогими земними гаджетами вперемішку з древніми сувоями. Його довгі пальці впивалися в її тендітні плечі, а обличчя було в міліметрах від її губ. 

Він намагався не просто її поцілувати — він хотів випити її суть крізь подих, замістити її світло своїм мороком. Дівчина не виглядала наляканою, вона просто завмерла, не розуміючи природи того магнетизму, що виходив від Валентина, але старша демониця бачила все занадто добре. 

Саме так цей виродок збирався перетворити її на свою слухняну коханку, прямо під носом у власної дружини.

— Люціане, ні! Я ж тебе позбавлю твого демонського сім’я! — безсило сичала Кармілла, приклавши долоні до крижаної поверхні кулі. 

Вона бачила, як пальці Люціана впевнено ковзають уздовж вигину шиї Азари, змушуючи дівчину здригатися від фальшивого отруйного тепла. У цей момент кожна крапля демонської материнської крові в жилах Кармілли перетворилася на киплячу кислоту, що отруювала її власне серце справжнім пекельним болем. Їй хотілося пробити це кляте магічне скло, протягнути руки крізь тисячі ліг і роздерти князю горло своїми пазурами перш, ніж його отруйний подих торкнеться вуст її доньки. 

Від її люті кришталь почав вібрувати. Вона дивилася на те, як чоловік її сестри схиляється над її донькою, і всередині неї прокидалося щось древніше за саме пекло. 

— Ти ж не зможеш зачати навіть біса! — вона майже влипла обличчям у магічне скло. — Спробуй тільки торкнутися її, і я випалю твоє єство так, що ти станеш посміховиськом для всього роду! Жодна жінка на поверхні й демониця в пеклі не понесе від тебе, бо я прокляну твою кров магією Ашшрів! Ти будеш останнім, Люціане, на тобі твій рід і закінчиться!

Вельзеба поруч лише мовчки спостерігала, як багряна аура Кармілли б'є по кришталю. Відьма знала: якщо спадкоємиця роду Ашшрів справді накладе таке прокляття, навіть Люцифер не зможе врятувати онука від ганьби безпліддя.

— Поглянь на нього, — прохрипіла Вельзеба, тицяючи кощавим пальцем у бік кулі. — Він думає, що знайшов іграшку, а насправді тримає в руках вогонь, який спалить і його вежу, і його шлюб, і його майбутнє. Ти вже готова йти, Кармілло? Чи хочеш подивитися, як він зробить перший ковток?