Розділ 16. Кармілла. Чуйка мисливиці дає збій           Глава 1. “Я з’ясую все сама...  

Теперішнє, Еребус… 

Діана відкинула телефон на антикварний оксамитовий диван так, наче апарат перетворився на шматок розпеченого вугілля. Пластиковий корпус смартфона жалібно хруснув, але вона цього навіть не почула. Бо який може бути телефон, коли тут таке коїться?! 

Повітря в особняку біля Лаври, де кожен камінь століттями вбирав молитви святих і прокляття грішників, раптом стало в'язким. У кімнати незнамо звідки просочився дивний, майже забутий аромат — суміші озону, який буває після грози, й розплавленого срібла. 

На неї почали тиснути навіть стіни, прикрашені ліпниною, які Дідько допоміг захистити найскладнішими закляттями відволікання уваги. Вона відчула, як під шкірою закипає кров роду Ашшр — та сама древня сила, що робила їхнього прадіда Азазеля недосяжним навіть для вищих чинів пекла, бо колись саме він стояв пліч-о-пліч з Люцифером. Та й зараз, як здогадувалась Кармілла, вони теж дуже тісно спілкуються, просто не афішують своїх відносин.

Діана відчула, як починають рости її ікла, дряпаючи внутрішню сторону губи до солодкого металевого присмаку. Вона підійшла до масивного каміна, де синій вогонь лизав обвуглені поліна, і відчула, як її власна тінь видовжується, живучи власним життям від передчуття біди.

— Кіро, ну навіщо… ну куди ж ти влізла, дурне ти демонське дівчисько? — прошепотіла вона, заплющуючи очі й до болю натискаючи пучками на очні яблука. 

Перед внутрішнім зором спалахнули платинові іскри — остання “картинка” зв’язку від доньки, від якої вже тхнуло небезпекою.

Спроба намацати зв'язок через кільце Соломона виявилася болючою. Цей артефакт, що передавався в роду Ашшр як найвищий інструмент контролю, мав пробивати будь-які щити. 

Діана випростала руки, дозволяючи своїй енергії розійтися по кімнаті невидимими чорними нитками мисливиці. Вона гарячково шукала ту саму платинову вібрацію, той унікальний світловий підпис, який несла в собі Кіра. 

Нічого… Пустка! Холодна противна тиша, від якої закладало вуха. Кільце на пальці раптом розжарилося, обпікаючи шкіру срібним холодом — сигнал доньки не просто зник, він був вирваний із мапи реальності з м'ясом. 

Діана здавлено скрикнула, коли шкіра під металом зашипіла, пускаючи тонку цівку їдкого диму. Це означало тільки одне, що місце, де зараз перебуває юна напівдемониця, екрановане від іншого світу. І захист там настільки потужний, що його не пробивали її артефакти.  

Раптом у простір вітальні увірвався звук, від якого завібрували кришталеві підвіски на люстрі. Це був морозний металевий скрегіт. На масивному дзеркалі в позолоченій рамі, вкритій патиною часу, почало проступати обличчя. 

“Як… несподівано! — промайнуло в голові у Кармілли. — Хіба сталося ще щось, окрім того, що зникла Азара?!” 

Це був… Азазель. Її прадід, патріарх роду, чиє ім'я змушувало здригатися навіть демонів перехресть. Його очі на склі здавалися двома дірками в безодню. 

— Ти виглядаєш так, ніби щойно побачила власну смерть, Кармілло, — голос Азазеля був сухим, та Діану давно по-справжньому не лякала його напускна жорсткість. — Чому енергетика Ашшрів на поверхні зараз нагадує розірвану струну, що шмагає по вимірах? 

— Все під контролем, діду, — відрізала Діана, змахуючи холодний піт із чола. — Просто чергова витівка молодої крові. Я все з'ясую сама. Не треба… втручатися.