Глава 5. Вечірка у пеклі скасовується!  

Материнський інстинкт виявився страшнішим за будь-яке демонічне прокляття. Кіра була її таємницею, тією самою напівкровною аномалією, за яку Гелларіель заплатив своїми шістьма крильми, а сама Кармілла — добровільним вигнанням із вищого світу пекла. Офіційно від усього Еребуса дитину від янгола просто приховували. 

Навіть не так! Приховували сам факт існування у Кармілли Ашшр дитини. Діана роками тримала доньку в Середньому світі під куполом людської ілюзії, щоб жоден шукач компромату з оточення Моргани чи шпигуни князя пітьми про це не дізналися. І тепер цей затишний, вибудуваний з таким трудом акваріум розлетівся на друзки. 

Те, що вона зараз відчувала, інакше як тваринним відчаєм назвати було важко. Пустка внизу живота, яка висмоктувала повітря з легень. Кіра. Її маленька аномалія, її гордість і її найбільша вразливість. А ще… істота, у якій поєднувалося те, що апріорі не може поєднатися: демонська пітьма і янгольське світло. 

Діана знала цей світ дуже добре, щоб плекати ілюзії. У Києві, де демонічні клани насправді перепліталися з криміналом, а старі напівзабуті боги торгували душами у підворіттях, дівчина з такою кров’ю, як у Кіри, була дорогим трофеєм.

Де шукати? З чого починати? Вона не знала жодного Арта. Це ім’я було пустим звуком, але опис — “красивий як модель, але з нелюдськими очима” — змушував серце битися в ритмі тривожного набату. 

Арт. Ім'я різануло по вухах, змусивши згадати один неприємний звіт, який прадід Азазель надсилав їй як пекельній мисливиці їхнього роду минулого місяця. У кримінальних хроніках Сірої зони фігурував молодий, занадто амбітний демон Артур — напівкровка з нижчих кіл, який працював найманцем на два фронти. Якщо цей вискочка наважився взяти Кіру в центрі Києва, за ним стояв не просто кримінальний інтерес, а конкретне замовлення з пекла. Хтось дізнався правду про походження напівдемониці. Хтось дуже впливовий вирішив дістати Карміллу через єдине, що їй залишалося дорогою ціною. 

Хоча, можливо, це був і якийсь інший Арт, та проблема від цього не стає легшою. В будь-якому разі хтось точно знав, хто вона така. Хтось вирахував її слабке місце саме в той день, коли в її життя повернувся Гліб. Випадковостей не буває — вона сама вчила цього Кіру.

Діана відчула, як її справжня магія починає виходити з-під контролю від люті й безпорадності. Повітря навколо неї наелектризувалося, перехожі мимоволі пришвидшували крок, відчуваючи незрозумілий тиск у грудях. 

Вона уявила Кіру в тому чорному джипі — налякану чи, навпаки, аж надто зухвалу, що ще небезпечніше. Кожна секунда зволікання здавалася їй вічністю, кожна думка про те, що з донькою можуть зробити прямо зараз, випалювала в ній залишки людяності, які вона по крихтах збирала в Середньому світі, щоб мати змогу тут жити, “як усі”, а не тільки в образі “фатального стерва”.  

Вона підійшла до своєї машини, але замість того, щоб сісти за кермо, на мить сперлася на дах, заплющивши очі. Потрібно було думати як Кармілла, а не як людська мати, яку захопила паніка. У схеми цього дивного викрадення такий само дивний таймінг. Гліб з'являється в її клініці нібито випадково, зводячи її з розуму розповідями про свої сни, і в цей же момент зникає Кіра. Колишні небесні колеги Гліба з Епіфанії чи її колишні залицяльники з Еребуса? 

Хто?! 

Та хто б це не розіграв, вони забули, що поранена демониця перестає грати за знайомими їм правилами, вона взагалі відмовляється від будь-яких.  

Сховавши непотрібний тепер смартфон в сумку, Кармілла подивилася на сіре важке небо, з якого знову почав сипатися мокрий сніг.

Вечірка в Нижньому світі скасовувалася. Принаймні для неї. Розкішна сукня так і залишилася лежати в бруді, розтоптана кимось із перехожих. Хіба що це буде зовсім інша вечірка, яку поки там ніхто навіть не чекає. 

Діана різко розвернулася й пішла у бік своєї машини. Їй не потрібні були поліцейські чи приватні детективи. У неї були інші методи. Вона збиралася підняти всі свої зв’язки в тіньовому місті, вивернути навиворіт кожну забігайлівку і кожен закритий клуб, поки не знайде цей чорний позашляховик.

Починалося полювання. І той, хто став на її шляху, дуже скоро пошкодує, що взагалі народився на цей світ: чи то людиною, чи то демоном. 

Чи, можливо, її доньку таки знайшли ті, хто вирвав її батькові крила?! Але цей факт для неї мало що змінює…