Розділ 10. Діана. Нежданий пацієнт       Глава 1. У ній зламався внутрішній психотерапевт 

Теперішнє, Київ…

— Ну який ідіот записується до психотерапевта на ранок тридцять першого грудня? У людей що, зовсім немає почуття такту? — це на роботі всі заздрили витримці доктора Ашшр, а вдома Діана дозволяла собі бути собою, тож зараз вона рвала й метала, причому не вперше саме через цю конкретну причину. — Чи вони думають, що в мене замість особистого життя мають бути їхні проблеми?! 

Вона з роздратуванням жбурнула смартфон на оксамитову ковдру, ледь не збивши келих із недопитим соком, який стояв поряд. Водночас доктор Ашшр розуміла, що доведеться брати себе в руки і йти на роботу, щоб таки провести останній у цьому році сеанс. Бо йдеться передусім про репутацію як її клініки, так і її власну. 

Через цього дивного пацієнта, який встиг останньої миті — ще б кілька секунд, і можливість зробити запис через сайт вимкнулася б аж до третього січня, — ранок для неї почався з повного краху всіх планів. Зосереджено розглядаючи себе у величезному дзеркалі гардеробної, вона сердито затягувала пояс темно-сірого махрового халата. Насправді Діана ненавиділа цей поспіх. Її шкіра ще пам’ятала прохолоду шовкових простирадл, а мозок уже вимагав дофаміну від маніпуляцій чужими мізками. Це був її особистий наркотик — розбирати на складники чужі страхи, поки кава в горнятку ще не встигла охолонути.

Взагалі-то сьогодні у її особистому графіку на першій позиції стояв тайський масаж, тож за півгодини сильні руки майстрів мали розтягувати її м’язи до хрускоту. Потім — шопінг, пошук тієї самої сукні для вечірки в Нижньому Світі. Вона планувала з’явитися там бодай на годину, аби нагадати придворним княгині, як виглядає справжня аристократія, поки ті остаточно не розчинилися в людських слабкостях. 

Втім, Нижній Світ уже давно втратив для неї колишню привабливість. Відтоді як її старша сестра Моргана таки дотиснула принца Люціана й сіла на трон королеви, кожна така вечірка перетворювалася на нудотний карнавал заздрощів. Моргана досі дивилася на неї як на ту, хто дозволив собі викинути на смітник головний приз пекла, і жоден діамант у короні не міг вилікувати цю її ущемлену гордість. 

Діана ж відвідувала ці помпезні заходи винятково заради Дідька й власного прадіда Азазеля. Глава роду Ашшр дедалі частіше відсиджувався у своєму готелі в Сірій зоні, спостерігаючи за світом крізь каламутне скло, і його сухий, практичний розум був чи не єдиним, що тримало Діану в тонусі серед пекельного лицемірства. Ну, звісно, ще й Дід… 

Якби там не було цих двох вищих демонів, вона б туди навіть не поткнулася, а так… 

А так вона вважала за необхідне підтримувати видимість гри, хоча повертатися під землю після прохолоди вечорів у Середньому світі ставало дедалі важче. В Еребусі думали, що вона просто чудить, зливаючи свій потенціал у людському болоті. Насправді ж ніхто її з пекла не виганяв. Вона свого часу зникла сама, бо так було потрібно. 

Коли вагітність приховати стало неможливо, єдиним, хто не став читати їй нотацій про чистоту крові, виявився сам Дідько Лисий. Колишній володар підземного світу вважав цю ситуацію чудовим ляпасом консисторії світла, тому особисто допоміг Карміллі розчинитися серед смертних і створити для неї і її дитини цей затишок. 

Азазель тоді лише мовчки примружився, не сказавши ні “за”, ні “проти”: найстарший Ашшр просто заліг на дно і спостерігав, чим закінчиться цей експеримент. 

Але все… все довелося скасувати! І тепер замість аромаолій і особистого кайфу на неї чекав робочий кабінет. І пацієнт. У якого, схоже, немає родини, інакше він би зараз бігав по магазинах і скупляв подарунки, а не йшов до лікаря. 

Вона повільно розчесала волосся, дивлячись на власне відображення з якоюсь холодною відстороненістю. Дід останнім часом припинив вторгатися в її думки, як робив це раніше. Хіба що іноді виходив із нею на зв'язок, передаючи через надійних бісів короткі, наче шифровки, привіти, і щоразу натякав, що вічно ховатися в Середньому світі не вийде. Люцифер любив розваги, але ще більше він любив, коли борги повертаються вчасно. Діана знала, що плата за її теперішній спокій у місті людей колись наздожене її, але сподівалася, що це станеться точно не під Новий рік. 

Чому Діана взагалі обрала цей фах у Середньому світі? У світі, де люди щохвилини вигадують собі нові травми, аби виправдати власну лінь, психотерапія стала для неї найкращою ширмою. Вона була сучасним сповідником. Насправді демониці подобалося, як пацієнти тремтять під її поглядом, навіть не розуміючи, чому їхній пульс підскакує до ста двадцяти. Вона не лікувала їх — вона, так би мовити, просто переставляла меблі в їхніх головах, роблячи хаос трохи впорядкованішим. 

Це було вишукане задоволення — гратися в бога у білому кабінеті. Але сьогодні їй цього зовсім не хотілося. Бо в ній зламався внутрішній психотерапевт, який тримав на плаву її власну душу…