Глава 4. Чому злякався його внутрішній демон 

…Валентин стояв на верхньому ярусі, що нависав над танцполом, наче капітан піратського корабля над безоднею. Він вже чекав, намагаючись прорахувати, де вона взяла цю магічну штуку, яка навіть в Еребусі насправді була доволі рідкісною. Обгортка від цукерки чи й сама цукерка не мало значення. Мало значення тільки те, що щось із цією Кірою не просто так. І справа вже не в її дивній пластиці, яку, до речі, можна використати на власну користь. 

Його стеження почалося години зо три тому, після дзвінка Арта, який досі не може отямитися після тієї самої обгортки з її цукерки, яка згоріла фіолетовим вогнем, вирубивши на якийсь час цього доволі сильного напівдемона. Ага, досі не отямився… Добре, що встиг натиснути на портальний камінь і перенестись у клуб. 

І ось вона знову прийшла, причому саме в цей клуб! Цього разу одна, без своїх друзів, тих зарозумілих хлопця з дівчиною, з якими була попереднього разу. 

Він бачив Кіру через об’єктиви прихованих камер, але техніка постійно давала збої: зображення красуні з дивного кольору волоссям розмивалося, наче вона була лише цифровим шумом. 

— Ти справді цікава, маленька, — прошепотів він, помітивши знайомий силует біля барної стійки. — Але навіть діри в реальності залишають тінь, коли на них падає пекельне світло.

Кіра ж виглядала на диво спокійною як для цього місця, яке смертним завжди немилосердно тиснуло на психіку. Вона повільно потягувала коктейль через трубочку, розглядаючи натовп із такою зверхністю, якої не могла навчитися за дев’ятнадцять років життя. Ну, принаймні Валентину здалося, що їй саме стільки. 

Він спустився до неї, нечутно ступаючи по кам’яній підлозі. Демон відчував, як азарт полювання починає переростати в щось інше — у тривожне солодке передчуття. Він звик бути найсильнішою істотою в кімнаті. У клубі. У місті. У цьому світі. Але поруч із цією дівчиною його внутрішній демон — та сила, яка робила його одним з найсильніших в Нижньому світі, — мимоволі притиснув вуха, вже збираючись голосно заскиглити. 

— Не боїшся загубитися в такій глибокій печері, Кіро? — запитав він, сідаючи на сусідній стілець і випромінюючи весь свій смертоносний шарм. 

Вона не здригнулася. Навіть не повернула голови, що особливо зачепило його. 

— У печерах губляться ті, хто не знає, де вихід, — її голос був низьким і чистим, а ще… якимось майже байдужим. — А я сама створила цю темряву навколо себе задовго до того, як ти купив цей костюм у розстрочку.

Люціан — навіть не Валентин! — на мить завмер. Його его, роздуте тисячоліттями домінування, отримало перший удар, на який він не очікував. Вона не просто тролила його — вона знущалася з самої його сутності. 

— У розстрочку? — він розсміявся, але в очах спалахнув небезпечний вогонь.

Ця фраза зачепила його сильніше за будь-яке прокляття, яких він, як і будь-який вищий демон, ніколи не боявся. Люціан згадав, як особисто викупив ту саму італійську мануфактуру ще триста років тому, щоб майстри шили костюми винятково для його роду. Чуттєва іронія Кіри вдарила по його найдорожчому — по бездоганному смаку й статусу володаря ресурсів. 

Чути слово “розстрочка” від дівчиська, яке пахло дешевими цукерками, було для нього справжнім ментальним ляпасом.

— Маленька, я можу купити твою душу разом із цим містом, не відкриваючи гаманця. Але мені цікаво інше: чому ти так старанно залишаєш за собою “хлібні крихти”? Ці цукеркові обгортки в парку... ти ж знала, що за тобою йдуть.

Кіра нарешті повернулася до нього. В її очах світився синій неон клубу, роблячи їх схожими на озерця рідкого азоту. 

— Звісно знала. Ти ж такий передбачуваний, король мережі нічних клубів. Срібні запонки, важкий погляд, настрій “я-володар-світу”. Я просто хотіла подивитися, наскільки далеко ти зайдеш у своїй самовпевненості. 

Валентин від такого просто отетерів. Вона ж раптом простягнула руку і торкнулася його щоки. Він відчув не тепло людської шкіри, а електричний розряд, що пройшов крізь його тіло, на мить паралізуючи демонську волю. Це був дотик рівного. Або вищого. 

“Що, в Дідька лисого, відбувається?” — вилаявся подумки Люціан.