Глава 2 Друг?

Глава 2

Друг?

     Я прийшла до тями, наче прокинулася від міцного сну. Одразу зрозуміла, що моє положення ототожнюється з тою самою темною точкою в нашому тілі. Добре пам’ятала обличчя того виродка. Декілька разів я приходила до тями, але то все було миттєво, і я одразу провалювалася у сон, ніби мене туди насильно затягували.

      Що я маю? Руки зв’язані за спиною, ноги розтягнуті й прикуті кожна окремо. БДСМ спільнота проста якась. Сиджу дупою на вологій каменюці, позаду стіна. Вочевидь, я в печері. Горить декілька імпровізованих факелів, доволі світло та свіжо. Печера має багацько входів та виходів, чорних, наче пусті зіниці гори. В декількох метрів від мене тече вода, підводна течія влаштувала собі тут притулок у вигляді осередку озера. Коло нього навприсядки, сидів Ігор. Не потрібно було бачити його лице, щоб знати, він остаточно з’їхав з глузду.

- Я…. ааа..я..яяяя… ти…. тут…все ееее…зробив… тааак…. – цілковито незв’язані між собою слова, які він намагався скласти в одне речення. Спотворений голос, здавалося, він невдало наслідував дитину. Потім він сміявся, видирав жмути волосся, радів їм, як невимовному щастю й кидав у воду. В одній руці Ігор тримав місницький тесак, і його лезо неабияк мене лякало. Я вже ніби відчувала на собі удари. Поворухнутися боялася, але більше жахалася померти от так, від руки нелюда, котрого вважала своїм другом.

     Коли перший шок пройшов, я почула важкий подих десь поруч зі мною. Декілька метрів розділяло мене з дівчиною, здається. Очі майже звикли до напівтонів. Дівчина ще раз важко зітхнула й ледве поворушилася. Вона струсила декілька разів головою, щоб прибрати волосся з обличчя. Знаходилися ми з цією бідолашною, в однаковому положенні. Її обличчя здалося мені знайомим, де я могла вже її бачити? Великий ніс…занадто, так, це та офіціантка з «Ока ночі», яка обслуговувала нас с Ігорем. Остаточно оговтавшись, панянка повільно оцінювала ситуацію навколо. Її реакція виявилася занадто емоційною, вона щосили почала верещати та копирсатися. Ігор вмить замовчав, він дуже повільно, повернув свою голову до нас. Лише голову, на триста шістдесят градусів. Шкіра на його обличчі була туга натягнута, від чого всі риси спотворилися й розтягнулися. Мене обдало жаром – це липкий страх, що закорковує здатність мислити, ворушитися. Він зціпляє всі твоє життєві імпульси в тому місці, де знаходиться сонячне сплетіння, уповільнює ритм серця й ти відчуваєш гостру потребу жити, але наразі з тим, чудово усвідомлюєш - марно. Це не пси смерті, це її хробак, що харчується тобою, жебракує у своєї володарки шмат життя. Твого, до речі.

   Ігор не підіймаючись швидко поповз у напрямку галасливої дівчини, вона відчайдушно завовтузилась. Потвора оголила зуби й жадібно кинулася на ногу, відтявши шмат м’яса. Дівчина ще більше закричала, почала хрипіти, поки істота плямкала.

    Я хотіла вирватися звідси, хоч ментально. Але ця страшна прірва ніяк не приходила, хоч би відключитися, але ж ні. Навпаки, все навкруги я бачила чіткіше до таких дрібниць, що відчувала запах крові та присмак заліза на губах. Врешті, бідолашна жертва знепритомніла. Ігор випростався. А я ніяк не могла відвести погляд від його розтягнутого рота від вуха до вуха, з якого стирчали маленькі гострі зубки. Ледве стримавши нудоту, я відвернулася. Щосили зліпила очі, сподіваючись, що все мине.

- Все відбувається так швидко. – Промовив він до мене своїм звичним голосом. Коли я розплющила очі, він стояв переді мною вже у своєму звичному вигляді. – Зміни в мені, я сам не встигаю за ними.

- Що відбувається, Ігорю? Що ти робиш? – Він усміхнувся, погрозивши мені тесаком.

- Відбувається чудо перевтілення, Полю. І одразу, навіть не думай про свого, Ілля, так його звати? Тут, – Ігор обвів лезом печеру, - він тебе не почує.

- Ти нас вб’єш?

- Я? Ні! Цей прикрий інцидент, - він штовхнув покусану ногу дівчини, - лише частина мого просвітлення.

- Про що ти? – Мій голос пропав, замість цього я просто шепотіла, не в змозі більше нічого зробити.

- Я про тебе, моя солодка лялечка! Скоро ти будеш вилизувати мої п’ятки.

- Спершу помий їх.

- Жартівниця. – Його розсердили мої слова, він присів коло мене, погрожуючи тесаком в декількох сантиметрів від обличчя.

- Коли я зустрів його, мого Наставника, він спитав, що я хочу досягти у цьому житті, і я відповів. Наставник лише вказав мені шлях, який приведе до бажаної мети.

- Послухай, Ігорю, якщо це через наші з тобою недомовки, я прошу у тебе вибачення за все. – Сльози покотилися з моїх очей і не тому, що я щиро вважала себе винною, а тому, що перелякалася до божевілля.

- Ох, Поля, Поля. Всі твої біди від роздутого его. Ти думаєш, ні, ти справді вважаєш, що все це через тебе? Пфф! – Він встав та підійшов до води. – Моя мета, лялю, буди владним, сильним і вдень й вночі. Для перевтілення мені потрібно двоє дівчат , одна – яка кохає мене, інша – яку жадаю я.

- І що далі?

- Дивись. – Вода в озері почала пузиритися, з глибини щось підіймалося. На поверхні з’явилася плоска широка медуза. Діаметр слизької голови був метрів зо два. Вона витягла два моцаки та вхопила за ноги дівчину. Повільно потягла у воду, відриваючи ланцюги. Дівчина прийшла до тями, вона й хотіла закричати, проте не мала голосу. Замість нього жертва видавлювала прощальні хриплі нотки. Скімлячий жах застряг у широко розплющених очах, що впилися в мене. Лише плямкаючи звуки залишилися після того, як дівчину затягло під воду. Думка про те, що я буду черговою, розчавила мою останню надію на порятунок.