Розділ 34

Стас
- І що це було? – вкрадливо запитує Сем, поки Ліна у тій весільний сукні стоїть збоку і якось дивно та задумливо розглядає мене з ледь помітною, підозріливою усмішкою.

Здається, за ці два з половиною роки, поки брат не міг прийти до тями, мені не вистачало його повчань. Навіть в такій ситуації пробую шукати якийсь позитив.

- Взагалі ні про що не думаєш? – запитує вже більш грізно, явно починає дратуватись. Важко видихає і продовжує: - Ти бачив як лютує її батько. Дуже надіюсь, нашому вдасться його заспокоїти.

Мовчки розглядаю цю дивну кімнату куди вони мене притягли, випереджаючи бійку з тим підозрілим "ідеальним" та вирішили повчити життю. Стіл, невелике дзеркало, два крісла з якимись не дуже комфортними спинками, та і дизайн взагалі якийсь дивний...

Ці мої розглядання ще більше розізлили брата, оскільки наступну репліку він вже прокричав.

- Ти зовсім не думав про неї?!

Ні, саме про неї і думав, весь час думаю. А що з того? Вона не моя, але ж як хочеться, щоб була зі мною, проте сам зробив вибір, сам свідомо відпустив, та ще й спеціально наговорив усього, щоб забула, зненавиділа. Ці думки нестерпні, інколи навіть божевільні, змушують постійно повертатись в минуле, витягувати спогади, в яких вона поруч. Змушують гадати, уявляти, що могло б бути, якби зробив інший вибір.

Продовжую вдавати байдужість, а всередині все палає злістю на самого себе. Сем, тим часом почав вести цю непросту розмову більш спокійно:

- Якби хоч не та історія, яка вже стала широко відомою в наших колах... тоді можливо, тобі було б якесь виправдання.

А ці слова вже змусили мене швидко опам’ятатись і насторожитись. Здивовано глянув на нього. Ситуація, явно більш тривожна ніж я думав.

- Яка історія? - запитую обережно.

Здається, брат навіть зуби заціпив, розізлившись ще більше.

- А ти як думаєш? Про яку історію пов’язану з тобою і тією дівчиною говорять всі навколо? 

Чорт! Я ж наче все владнав! А це вже навіть до Сема дійшло... тепер цим вчинком знову дав привід для чуток. Аж зажмурився. Додав Ельвірі нових проблем і навіть не подумав про можливі наслідки...

- Стас, ти ж завжди розумним і поміркованим був, що змінилось? Чому так себе ведеш? Ці необдумані і божевільні вчинки зовсім не у твоєму стилі, ти ж не такий.

Хоче щось дізнатись, але що йому відповісти?

- Сем, що тут не зрозуміло? – весело фиркнула Ліна, нарешті втрутившись в розмову і навіть показово розвела руками. – Це кохання.

Вражено дивлюсь на неї. Вона все бачить, тому і розглядала так дивно, свердлячи своїми темними очима. Додає з якоюсь хитрою усмішкою:

- Саме кохання підштовхує до нерозважливих і безглуздих дій, змушує вчиняти те, що ніякою логікою не поясниш. Він потрапив під приціл Купідона! – після цих слів її усмішка стала широчезною, але та підозріливість нікуди не зникла.

- Стас, так це саме вона - та дівчина, через яку ти так дивно себе поводив останнім часом? - вражено запитав брат хмурячись.

- Ельвіра. – повідомляю чітко, дивлячись як цій заяві радіє Ліна і як насупився Сем.

- Тоді це робить твій вчинок ще більш негідним! – брат знову кричав. – Як можна було так бездумно вчинити?!

- Сем, нічого такого, що нам приписують не було. Я її не чіпав і вже давно усвідомив провину. – починаю виправдовуватись. – Вчинив непорядно, погодившись на той спір з Марком, цьому виправдання нема, але коли познайомився ближче, одразу відмінив все, почав захищати від усіх і навіть спробував знайти їй якогось достойного хлопця.

- Що ти зробив? – майже в один голос запитали ці двоє, здивовано втупившись в мене розширеними очима. Ліна аж скривилась.

- Чому ти так вчинив? – Сем першим прийшов до тями після моєї заяви, але однаково хмурив брови.

- Тоді ще не вірив, що існує почуття від якого зносить дах, я ж завжди здоровим глуздом жив, чітко знаючи, що не маю вибору і мушу слідувати розписаному плану. Якби знав навіть близько б до неї не підійшов. Те почуття з’явилось ще коли захотів захищати її від усього і усіх, просто не бажав визнавати. В нас не було майбутнього. – зробив паузу роздумуючи над ситуацією і змучено додав: - Я її навіть від себе захищав...

Вони обоє знову завмерли і навіть переглянулись.

- Чому не було майбутнього?  – нахмурилась Ліна.

- В мене немає такого права, є тільки обов’язки, тому мушу одружитись з Ренатою, це необхідно задля об’єднання всього, про цей шлюб вже давно домовились наші батьки.

Запанувала тиша. Вони обоє вкотре здивовано втупились в мене.

- Ліна, він точно якийсь неадекватний, хоч його в сім’ї і вважають розумним! – вражено повідомив брат, глянувши на свою дружину. – Навіть мене перевершив своєю дурістю!

Їм ніколи не зрозуміти. Думають, в житті все так легко і просто. Це в них так, а мене виховували інакше, ще змалечку готуючи до того, що колись настане день і мені доведеться звалити на себе тягар управління всім. Матиму обов’язки, тому мушу бути відповідальним і не зважати на власні бажання, з легкістю переступаючи через них, адже в цьому світі в таких як я, не має бути слабостей.

Я взяв на себе долю Сема, адже він старший і це повинен був бути його шлях, та він відмовився. Завжди вчиняв наперекір батькам, опирався нав’язаним обов’язкам і тоді вони втративши надію взялись за мене. Все ж їм вдалось добитись свого, виховати слухняного сина, який ставить обов’язок вище своїх почуттів, нехтуючи щастям, свідомо прирікаючи себе на майбутнє в якому не буде нічого хорошого.

Так, я проміняв Ельвіру на ці «свої імперії», як вона і заявила, прекрасно це усвідомлював ще тоді, змушуючи її піти тими словами, даючи вибір, якого по суті і не було.

- Стас, як можна бути таким...? – Сем знову перемкнув всю увагу на мене. – Чого ти боїшся? Що батьки відберуть в тебе кишенькові?

Ця заява чомусь почала бісити, але він цілком правий. Я ж міг все кинути заради неї, та не переборов себе, змусивши переступити через свої обов’язки, натомість втратив її, переступивши через почуття, адже надіявся, що це все мине. А без неї так пусто і нестерпно, навіть одна думка, що вона з іншим, нищить все навколо. Не думав, що буде аж настільки важко, думав перехворіти і забути.