13.1

Поки я насичувалася намистиною, чоловік уважно спостерігав за мною. Щойно помітив, що зі мною все гаразд, підвівся зі свого місця й подав руку, допомагаючи піднятися. Я не відмовилася. Він став трохи позаду, поклав одну руку мені на плече, іншу підняв угору й клацнув пальцями.

   Стіни кімнати миттєво стали прозорими. За мить ми вже ніби стояли посеред лісу. Зі сторони я бачила власне тіло, розпластане на жертовному камені. Навколо — люди в балахонах, їхні голоси зливалися в монотонне, моторошне завивання. Моє тіло було блідим, майже мертвим: кров більше не стікала, магії лишилися жалюгідні крихти.

   Перелякано поглянула на розумника. Він усміхнувся.

   — Не хвилюйся, — спокійно мовив. — Це лише оболонка. Твоя душа, твоя магія — усе це тут, поруч зі мною.

   — Це як у ритуалі перенесення душі в темних?

   — Щось подібне.

   Крізь завивання відступників я віддалено почула виття мисливців. Люди на галявині занервували, почали озиратися, але вперто намагалися продовжити ритуал.

   Раптом із лісу, перестрибнувши через недомагів, вилетів чорний вовк і став над моїм тілом. Навіть мені стало моторошно. Я інстинктивно зробила крок до чоловіка, але той лише заспокійливо поплескав мене по плечу.

   Вовк обережно штовхнув моє тіло носом, переконався, що я не реагую. Втягнув мій запах і повільно підняв погляд на людей, які так і не зрозуміли, яким чином він тут опинився.

   Мені стало зовсім зле. Один мисливець проти двох десятків відступників — він не вистоїть. Аарон не став чекати. Ще один стрибок — і він уже поруч із жінкою, яка різала мені руки. Мить — і її голова відлетіла вбік. Тіло ж продовжувало рватися на шматки, які він жбурляв у тих, хто стояв поряд.

   Від такого видовища відступники розгубилися. Та коли отямилися й почали здіймати руки або шепотіти закляття в бік мого коханого — нічого не сталося. Вони завмерли, нездатні бодай поворухнутися, мов кам’яні статуї на цвинтарі.

   А потім почався хаос. Крики. Спотворені обличчя. Тіла, які ніби вивертало навиворіт. Кров булькотіла й закипала, але жодної шкоди Ааронові це не завдавало.

   Я помітила навколо відступників зграю Аарона — майже всі вже в тваринній сутності. Серед них були й кілька темних. Одного я впізнала. Саме він приходив до мене у сні.

Я дивилася на цю вакханалію, а в голові була лише одна думка: як сильно я хочу притиснутися до свого коханого.

   — Бачиш, як добре мати справи з розумниками? — Моїр стиснув моє плече, привертаючи увагу до себе. — У тобі лишається тільки найсильніша емоція. І ти не шкодуєш цих потвор.

   — Ви мене зараз бачите наскрізь?

   — Так, звісно.

   — Що з ними відбувається?

   — О-о-о, — загадково всміхнувся він. — Це улюблений спосіб нашої розумниці. Він потребує величезного вливання сили, але фізична присутність їй не обов’язкова. Знаєш, як ми злякалися вперше, коли наші вороги почали гнити зсередини? Навіть вирішили, що це мор. А виявилося, що наша дівчинка просто дуже переживала… за свого коханого. Ну і за мене з друзями теж.

   — Тобто це її робота?

   — Так. Вона підкинула у вашого лікаря свого шпигуна. За ніч той витяг усю необхідну інформацію, а потім розмножився і чекав, коли зберуться всі разом. Після цього, знищивши чоловіка, вони розбіглися по інших місцях, збираючи інформацію, а потім знову на знищення.

   — А в мене вона теж вкидала такого… — я розвернулася до нього, шокована. — Я теж мала померти?

   Він розсміявся, спостерігаючи за моєю реакцією.

   — В тобі був помічник. Його завдання — спостерігати та допомогти знайти тебе. Але ми не врахували, що вб’ють твою подругу і ти спробуєш її врятувати.

   — Вона… померла? — мабуть, якби не вплив розумника, я б розридалася.

   — Ми не встигли, — вибачливо промовив він. — Той «павучок» навіть не встиг вкласти в неї твою магію. Її миттєво знищили, щойно покинули.

   Він знову повернувся до споглядання того, що відбувається на галявині.

   — Ось чому цей спосіб найдієвіший. Як бачиш, тут присутні тільки мисливці, і лише тому, що твій коханий прагнув помсти. Темні ж стоять, щоб закрити цей прохід. Вона мінімізувала присутність інших магів і вплив розлому на них.

   Він замовк, прикрив очі і прислухався. Я тим часом спостерігала, як зграя Аарона неспішно прогулюється навколо галявини. Темний, який називав себе Аларом у моєму сні, підійшов до мого тіла, і поруч одразу опинився Аарон.

   — Вибач, — промовив Алар, — але мені доведеться відкрити їй грудну клітку.

   Аарон загарчав, демонструючи свої ікла.

   — Якщо я цього не зроблю, — спокійно пояснив темний, — магічно зруйную одяг, і вона залишиться без нього.

   Аарон обережно прикрив мене своїм тілом від усіх.

   — Розумію тебе, — промовив Алар, обережно розстібаючи ґудзики на сорочці, залишивши спідню білизну. — Вона буде кричати, бо фактично народжується наново. Тож не хвилюйся.

   Темний приклав долоню до сонячного сплетіння і теж закрив очі, шепочучи невідомі слова.

   — Ну все, побачимося вже у місті, — промовив розумник. — А зараз твій час. Руна вже підготувала для тебе перехід у тіло.

   Він розвернувся обличчям до мене, приклав руку до сонячного сплетіння і почав шепотіти, як і темний. Їхні голоси злилися в одне.

   Світ потьмарнів. Голова пішла обертом, біль розпливався по всьому тілу, і лише пізніше я зрозуміла, що це я кричу. Відкривши очі, я майже нічого не бачила. Тіло відчувалося виснаженим, магія зникла. Ніби мене висушила прохолода, що пробігла по всьому тілу.

   Зір повернувся, і я побачила, як хлопець обережно застібає ґудзики сорочки, йому допомагає Ноа. Мені стало трохи соромно від побаченого, але тепло поруч сидячого вовка заспокоювало. 

   — Усе, забирай її звідси, а ми продовжимо зачистку, — промовив Ноа, обережно торкаючись мого лоба. — Ти зробила свою роботу. І навіть більше. Тепер можеш відпочивати. Імперія перед тобою в боргу.