9.2

   Хлопці вирушили на тренування й вирішувати, хто залишиться в місті приглядати за мною. Ліам наполягав, що сам упорається зі зграєю, але Аарону було важко піти на такий крок — він звик усе контролювати.

   — Ти не проти, якщо я тобі допоможу? — запитала я. — Не хочу йти до себе, останнім часом не почуваюся там у безпеці.

   — Звісно, залишайся. Мені твоя допомога не завадить.

   Вона видала мені список завдань, а сама пішла до крамниці. Доробляючи справи, які мені доручили, я почула роздратований голос чоловіка й Мію, що дуже тактовно й терпляче намагалася з ним домовитися. Я вийшла на ці голоси — і побачила того, кого зовсім не хотіла бачити. Він теж мене помітив.

   — О, привіт, крихітко. Я все чекав, коли тебе викинуть, як непотрібну річ, а сталося ще веселіше, — розсміявся він із явною насолодою. — Ну як тобі таке приниження?

   — Привіт, Уве. Яке саме приниження? — я подивилася на нього найневиннішим поглядом.

   Він знову розсміявся — гучно, злісно.

   — Те, що влаштував цієї ночі Аарон. Габі вже всім розповіла.

   — Не очікувала, що в неї настільки довгий язик, — сказала я й серйозно поглянула на Мію. Вона лише знизала плечима.

    Я знову перевела погляд на нього:

   — А тебе взагалі не має турбувати, як і з ким у мене минає ніч? Чи це заздрість?

   Його очі блиснули небезпекою. Крок до мене — цього разу він не торкався.

   — Щось ти надто багато собі дозволяєш. Пора нагадати тобі твоє місце.

   — Навряд чи ти той, хто має право це робити.

   — Ти сподіваєшся на його захист?

   — Та хоч би й так. Аби тебе поруч не було.

   Він різко схопив мене за підборіддя, боляче стискаючи обличчя пальцями. Можливо, залишаться синці. Гучно втягнув мій запах, а потім відштовхнув і, знервований, вийшов із крамниці.

   — Ти розумієш, що своєю поведінкою він провокує Аарона? — занепокоєно сказала Мія. — Якщо ти його пара, після цього він має викликати Уве на поєдинок.

   — Цього не можна допустити. Але зараз мене турбує інше, — я й далі дивилася туди, де щойно стояв мисливець, обережно вивільняючи магію, щоб прибрати наслідки.

   — Що саме? — вона підійшла ближче й теж подивилася в той самий бік, ніби Уве досі був там.

   — Він торкався до мене без жодного бажання. А це погано. На мені є захист — особливо від домагань і зґвалтування, але не від чистої ненависті. Я хоч і слабкий, та все ж маг душі й здатна розташувати до себе будь-кого.

   — Тобто він зрозумів, як тебе можна використати?

   — Швидше за все, хтось підштовхнув його до цієї думки. І чомусь я впевнена — це був Матіас.

   — А це вже небезпечно, — вона подивилася на мене з тривогою. — Дочекаймося чоловіків і все їм розповімо.

   Увечері, готуючи вечерю й очікуючи на своїх коханих, ми здивувалися, почувши стукіт у двері. Мія відчинила — і на порозі стояла Габі: загадкова й напрочуд щаслива.

   — Ой, дівчатка, я так давно з вами разом не відпочивала!

   Вона швидко зайшла до будинку, на ходу роздягаючись. Ми з Мією лише встигли обмінятися невдоволеними поглядами. Габі сіла за стіл і мовчки спостерігала, як ми продовжили готувати вечерю.

   Коли відчинилися двері й до будинку зайшли втомлені чоловіки, дівчина миттєво підбігла до Аарона. Вона встигла повиснути в нього на шиї, потягнулася за поцілунком, але коханий провернувся, вправно звільнившись із її обіймів.

   — Ну чого ти від мене тікаєш? — усміхнулася вона. — Я неймовірно щаслива, що ти мене пробачив і ми знову будемо разом.

   Я одразу зрозуміла: вона знову під дією чогось, і цей вплив активується лише в присутності Аарона. Мені стало неприємно — навіть образливо. Я відвернулася, не маючи жодного бажання спостерігати продовження цієї сцени.

   Коханий відчув мій настрій і, здається, здивувався моїй реакції. Але ми граємо в нездорові стосунки, тож він вирішив до мене не підходити. До мого плеча обережно торкнулася Мія, та я ледь хитнула головою — не зараз.

   Ми сіли вечеряти, і якимось чином Габі опинилася між мною та Аароном. Вона постійно намагалася привернути до себе його увагу, наче мене поруч узагалі не існувало. Я підперла підборіддя рукою, прикрила очі й почала сканувати дівчину, намагаючись виявити, який саме на ній вплив.

   Те, що я побачила, вразило: в ній було стільки всього намішано, що дивно, як вона досі не відключилася. Аарону, здається, це вже починало набридати — особливо тоді, коли Габі заявила, що сьогодні знову ночуватиме у нас. А ще Мія обережно згадала, що заходив Уве, і її уважний погляд дав мені зрозуміти: я обов’язково маю поговорити про це з коханим.

   Коли вечір добіг кінця й настав час іти спати, Аарон різко підхопився з місця, схопив мене за руку й, не зважаючи ні на кого, жорстко поцілував. Відсторонившись, він обережно торкнувся мого волосся й прошепотів:

   — Увесь вечір тільки про це й думав. Нам час додому.

   Він пройшов повз Габі, навіть не глянувши на неї, й потягнув мене за собою в коридор, де були наші речі. Дівчина, здається, нічого з цього так і не усвідомила — лише попленталася слідом і тихо промовила:

   — Я теж думала про це весь вечір.

   Тиша в кімнаті стала майже відчутною. Мія завмерла на кілька хвилин, потім різко розвернулася й пішла до проходу в крамницю, зникнувши з нашого поля зору. За кілька хвилин вона повернулася з якоюсь травою — здалеку я не розгледіла, тим паче що Мія розтирала її між пальцями. Вона кинула подрібнене зілля в келих Габі з недопитим вином і втиснула їй його в руки з коротким наказом:

   — Пий.

   Поки Габі здивовано допивала залишки, Мія тихо прошепотіла мені:

   — Демонтрав’я знищує магічний вплив миттєво. Але хворого скоро виверне навиворіт. Саме тому воно небезпечне й вважається отрутою, — вона усміхнулася, дивлячись на нас. — Тож ідіть, а мені варто ще деякі трави на ній випробувати.