Зранку ми з Аароном домовилися: він піде до Габі, а я залишуся за дверима й послухаю, що вона розповість. Нам обом було цікаво, наскільки глибоко вона в цій справі.
Аарон підійшов до дверей і дуже гучно постукав. Я ж у цей час видерлася на комод, яким напередодні підпирали двері, щоб дівчина не змогла вийти.
— Габі, ти вже прокинулась? Я заходжу.
— Так… — невпевнено відповіла вона. — Зачекай хвилинку. Все, можеш заходити.
Він відчинив двері й увійшов до кімнати, залишивши їх прочиненими.
— Як тобі спалося? Нічого не хочеш пояснити?
— Будь ласка, тільки нічого не кажи Амалії, благаю!
— Що саме ти не хочеш, щоб я їй сказав?
— Ну… що ми з тобою, — ще тихіше мовила дівчина. — Що ніч провели разом.
— Цікаво. Тобто я маю брехати своїй дівчині, а ти — своїй подрузі?
— Ти сам мене запросив до себе. Дав ключ і попросив чекати в спальні, а сам пішов по справах. До речі, вперше ти запросив мене саме до себе — раніше ж завжди винаймав кімнату. А вчора був такий ніжний і дбайливий…
— І тебе не дивує, що я раптом так учинив?
— Ти мене трохи підпоїв. До того ж Матіас сказав, що у них з Амалією якась серйозна справа, і через це мені довелося піти від них. І чого ти тепер робиш вигляд, ніби цього не хотів? Ну сталося — з ким не буває. Тим паче я знаю, що у вас з нею несерйозно. Ти поводишся з нею так, ніби вона твоя власність.
Я почула якийсь шурхіт і незадоволене гарчання коханого.
— Де твої речі? Вдягайся негайно і спускайся вниз. І найгірше в цій ситуації те, що я з тобою вчора взагалі не бачився.
Чоловік вийшов із кімнати до мене й подивився спантеличено.
— І з чим усе це пов’язано?
— З тим, що спочатку її напоїли зіллям підміни, через яке вона бачила тебе, а вже після — зіллям розпусти.
— Амалія? Ти тут?
— Так, я тут. Давай, вдягайся швидше. Мені теж дуже цікаво, що ж це було вчора.
За звичкою я сіла за стіл, чекаючи сніданку. Мисливець підійшов ззаду, запустив пальці в моє волосся і доволі жорстко потягнув назад. Я запрокинула голову, не одразу зрозумівши таку його поведінку. Він поцілував мене, навіть злегка вкусивши за нижню губу, й прошепотів на вухо:
— Я правильно розумію: при ній ми продовжуємо грати в гру з монстром, чи це вже необов’язково?
Я застогнала від неймовірного бажання. Скільки б він не грав жорстокого виродка, усі його почуття я відчувала — і це зводило з розуму.
— Будеш так на мене реагувати — я тобою оволодію просто на цьому столі!
— Дивно, але мене це зовсім не лякає, — прошепотіла у відповідь, ледве стримуючи стогони. — Саме цього я зараз і хочу.
— Солодка моя… — хмикнув він. — Я бачу, ти ще та збоченка.
Ми помітили, як дівчина невпевнено спускається з другого поверху. Чоловік і далі тримав мене однією рукою за волосся, а іншою торкався внутрішньої сторони стегна, та зрештою зупинився.
— Все ж таки я голодний. Нагодуй мене негайно.
Він прикусив мене за вухо. Я дочекалася, поки відпустить, підвелася і швидко почала діставати посуд для приготування сніданку. Мисливець обернувся до дівчини, яка розгублено стояла й не знала, як поводитися.
— Ти будеш снідати? — спитав він і не поспішаючи пішов їй назустріч.
Здавалося, вона вирішила, що він зараз зробить із нею те саме. Я ледве стримала посмішку, спостерігаючи за її реакцією.
— Так… буду, якщо тобі не складно, — ледве вимовила вона.
Він пройшов повз і зник у коморі. Повернувся з в’яленим м’ясом, яйцями та овочами.
— А тепер розповідай мені все по порядку, — поклав продукти поруч зі мною і сів за стіл.
Я зробила вигляд, що я тут усього лише обслуговуючий персонал, і тихенько посміхнулась. Дівчина знову почала розповідати: як зустріла Аарона в таверні, як вони випивали, як він запросив її до себе й віддав ключ від будинку. Коли ж вона прийшла і роздяглася — далі все ніби розчинилося в тумані.
Іноді мені ставало нудно. Я прикривала очі й намагалася якомога яскравіше уявляти власні фантазії, а потім магічно підглядала за коханим. Він ледве тримався, щоб не виставити дівчину за двері, бо відчував мій настрій і бажання.
Коли сніданок був готовий, я всміхнулась наймилішою усмішкою й сіла за стіл разом із ними.
З її розповіді стало зрозуміло: вона щиро впевнена, що вчора бачила саме Аарона. Витягти з неї правду було б марно.
Після сніданку чоловік забрав у Габі ключ і дуже тактовно натякнув, що їй час іти — вона надто довго засиділася в гостях. Щойно дівчина попрощалася й вийшла з будинку, він миттєво опинився поруч зі мною й почав стягувати халат, під яким я навмисне залишила його улюблену мереживну сорочку.
— Ти спеціально намагалася звести мене з розуму? — запитав перезбуджений чоловік, покриваючи моє тіло поцілунками.
— Не знаю… — я знизала плечима, задоволена власною поведінкою. — Мені просто хотілося з тобою пограти.
Він загарчав і жорстко притис мене до себе.
— Солодка моя, тепер я маю тебе покарати.
Після цих слів я втратила відчуття часу. Хотілося, щоб усе так і залишалося — безтурботно й легко. Без проблем, без шпигунських ігор, у яких я можу загинути. Хотілося просто бути щасливою поруч із тим, від кого я втрачаю розум. Але я добре знала: дуже скоро стане важко, болісно і, ймовірно, принизливо. Схоже, час звертатися до брата по допомогу.
До обіду я насолоджувалася відпочинком з коханим. А потім ми разом пішли до Мії та Ліама. Коли прийшли, нас уже чекали. Мія була роздратована — схрестивши руки на грудях, вона мовчки очікувала пояснень.
— Добрий день. Щось сталося? Чому ти така знервована? — я підійшла й обійняла її.
— Ти ще й питаєш? — фиркнула вона. — Що ви влаштували вчора втрьох? Сьогодні Габі прибігла і з шоком розповіла про свій «новий сексуальний досвід».
#137 в Фентезі
#27 в Міське фентезі
#563 в Любовні романи
#141 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 04.03.2026