8.3

   — Пана Горта лікували ними?

   — Так.

   Мені стало трохи легше — принаймні зараз він не підозрює мене в більшому.

   — І за кожну намистину він вам платив?

   — Це вже вас не стосується, — я зробила максимально ображене обличчя.

   — Ви розумієте, що він вас використовує? І життя вам не дасть.

   Я мовчала, очікуючи продовження. Матіас підвівся й підійшов до вікна.

   — Зрозумійте, мені важко спостерігати за тим, як він над вами знущається. Я достатньо бачив — і ваших стосунків, і самого пана Горта. Ви не єдина дівчина в його житті. Він використовує вас, щоб покращити свій стан.

   Він розвернувся й уважно стежив за моєю реакцією. А я думала лише про одне: де ж ви всі були, коли я зустрічалася з Фіном? Чому тоді не було цих стурбованих поглядів і щирої турботи? Стало прикро — по-справжньому.

   Я різко підвелася зі свого місця, роздратована.

   — Я не хочу обговорювати свої стосунки. Я впевнена в ньому. І в його почуттях до мене.

   — Зрозумійте, ці відносини небезпечні. Зараз вам важко це довести, але якщо відчуєте загрозу — обов’язково звертайтеся. Я допоможу. А тепер вам час на роботу.

Я повернулася до дверей, а намистину навмисне залишила на столі.

   — Заберіть свою дорогоцінність, — промовив лікар, не зводячи з неї очей.

   — Це моя подяка вам за занепокоєння через мене.

   Вийшла з кабінету й майже бігом попрямувала до приймальні. Помітила стурбований погляд Карі, але він мовчки пройшов повз. Лише згодом, коли я вже працювала з пацієнтами, приніс мені трав’яний заспокійливий чай. Після лікування його батька я все частіше помічала з його боку дивовижну, майже мовчазну турботу.

   Оскільки завтра в мене був вихідний, Матіас попросив затриматися й доробити необхідні звіти. Коли все нарешті завершила, втомлена й виснажена зібрала потрібні речі та вирушила до Аарона. Здивувалася, що він досі не прийшов мене забрати — можливо, затримався на тренуваннях.

   Біля його будинку у вікнах горіло світло. Я відчинила двері своїм ключем і зайшла на перший поверх — порожньо. Цікавість змусила піднятися до спалень. Я штовхнула двері… і завмерла.

   На ліжку лежала дівчина. Судячи з того, як з-під ковдри визирали оголені ділянки тіла, вона була без одягу. Я обережно схопила край ковдри й стягнула її на підлогу.

   — О, милий, я нарешті тебе дочекалася, — промовила вона, сяючи бажанням.

   Придивилася уважніше — Габі. Нетвереза.

   — Привіт, Габі. Ліжком помилилася? — спокійно запитала я, водночас риючись у своїй валізі в пошуках зілля відновлення.

   — Оу… якось незручно вийшло, — вона невпевнено посміхнулася. — Але ж ти не проти трохи поділитися таким неймовірним чоловіком? Ти його так оновила, що тут на двох з головою вистачить.

   — Ти впевнена, що здатна відповісти за кожне своє слово? — тихо запитала я.

   Сіла на край ліжка й подивилася на неї з розчаруванням. Намагаюся зрозуміти: це її власна ідея чи все ж таки чиясь нав’язана. Матіас? Ця думка неприємно різонула.

   У цей момент почула, як відчиняються двері в будинок. Я прикрила очі й мимоволі посміхнулася. Цікаво буде побачити реакцію коханого на подібну сцену в нашому ліжку. Його тривога відчувалася майже фізично. Ну звісно — він, напевно, відчув не лише мій запах, а й Габі.

   Дівчина миттєво змінилася. З розгубленої вона перетворилася на грайливу кішку, впевнену, що її становище вигідніше за моє. Вона лягла у ще відвертішу позу, очі блищали, руки ковзали по власному тілу.

   І в цю мить я зрозуміла дві речі.

Перша — я не хочу, щоб мій коханий бачив цю картину. Друга — це не просто сп’яніння. Це зілля. Щось розпусне, нав’язливе, те, що ламає волю.

   Зілля відновлення тут не допоможе.

   Саме в цю мить до кімнати зайшов Аарон. Він глянув на дівчину так, ніби її тут узагалі не було.

   — Доведеться повністю змінити постільну білизну. А, можливо, й ліжко, — спокійно промовив він і підійшов до мене. Обережно обійняв. — Вибач. Затримали на тренуванні. А ще повідомили, що на межі з розломом зафіксували якусь активність. За кілька днів вирушаємо у відрядження.

   — Милий, я нарешті тебе дочекалася… Іди до мене, благаю. Можемо й утрьох пограти, — хтиво простогнала Габі, зовсім не соромлячись, блукаючи руками по власному тілу.

   — Що з нею? — спокійно запитав він, дивлячись лише на мене. — Може, в такому вигляді виставити за двері?

   — Краще до неї не торкайся, — я поцілувала його в щоку. — Підозрюю, що це якесь зілля. І, швидше за все, воно могло б подіяти й на тебе… якби не одне маленьке «але».

   Він відповів на поцілунок і обійняв міцніше.

   — Можеш прибрати наслідки?

   — Без вивільнення магії — невпевнена, — прошепотіла йому на вухо.

   — І що пропонуєш? Залишити все як є?

   Я знизала плечима, обмірковуючи варіанти.

   — А давай закриємо її тут до ранку, а самі переночуємо в іншій кімнаті?

   — Я не проти, — ще один поцілунок.

   Він обережно виштовхав мене з кімнати, зачинив двері й підсунув до них комод із коридору.

   — Ну все, ходімо вечеряти. Я неймовірно голодний.

   Потягнув мене за руку на перший поверх.

   — Вибач, що не встигла переодягтися до твого приходу…

   — Солодка моя, — він посадив мене за стіл і взявся готувати вечерю, — мене зараз більше хвилює те, як ти себе почувала, побачивши це в нашому домі.

   — Мені сьогодні Матіас показував твою медичну картку, — промовила я. — І намагався натякати на мої здібності.

   Аарон завмер, повільно обернувся й невдоволено вдивився мені в очі.

   — Це якась підстава. І що тепер робитимемо?

   — Я продемонструвала намистину. Сподіваюся, поки що він не чіпатиме мене.

   Коханий залишив справи, опустився навколішки поруч і обережно торкнувся мого обличчя.

   — Як я тепер залишу тебе в місті без захисту?