— І тоді буде доступ від розлому до сусідньої імперії? Там ліси, і ніхто навіть не займається цією проблемою. Наскільки розлом розшириться, поки їхні маги зрозуміють, як з цим боротися?
— Ось тепер зрозуміло, з якими намірами ти прибула, — промовила Міа, уважно спостерігаючи за Аароном. — Якщо ти маєш грати роль тирана, то недостатньо просто ігнорувати свою жертву. Потрібно ще й нагадувати їй її місце поруч із тобою.
— Я йому потім докладно розповім про свої минулі стосунки.
Вперше за весь час Аарон поглянув на мене таким вбивчим поглядом, що я мала б злякатися. Та замість страху я лише посміхнулась із задоволенням.
— Вже краще, — відправила повітряний поцілунок йому і повернула увагу до дівчини. — Найближчим часом мені треба буде зібратися у ліс з Аароном. Тому подивишся, яких трав у тебе немає, і які можуть мені иерміново знадобитися. Коли прокинеться сутність Ліама, вони вже разом з Аароном зможуть вирушити на тренування. Часу в мене небагато, і підозрюю, що у вас теж. Якщо мене й вирішать «випити», дочекаються вашого відрядження. Саме тому, коханий мій, я займаюся лікуванням тих, хто залишиться в місті.
Аарон прикрив очі, вчепився в стіл, а в кімнаті миттєво стало тихо. Ліам напружився, ніби збирається захищатися. Коханий піднявся, підійшов упритул до мене, очі відблискували диким, небезпечним сяйвом. Поклав долоню на мою шию і трохи притиснув, але страху я не відчувала. Дивилася на нього і ледве стримувала стогін. Торкнувся губами моєї шиї, гучно вдихнувши мій запах.
— Домовимося, солодка моя, — обережний поцілунок в губи. — Я зроблю все, щоб бути для тебе монстром, але під час цього не називай мене коханим. Благаю, я не витримаю.
Я ніжно посміхнулася і обійняла його за шию.
— Зрозуміла. Коханий — тільки наодинці. І, до речі, майже повірила, що тебе вибісило моє бурмотіння.
Ще один ніжний поцілунок… аж до втрати розуму.
— Ліам, нам час збиратися. Крихітко, тобі теж час на роботу, ми тебе проведемо, нам по дорозі.
— До вечора проведу інвентаризацію і передам список трав через Аарона, — блідо промовила Міа. — Це якийсь жах, я злякалася, якщо чесно.
— Вибач, так треба. Все, гарного дня. Зустрінемось якось.
Вийшли на вулицю й рушили в напрямку лікарні. Аарон ніс мою валізу і щось обговорював з Ліамом, а мене тягнув за руку, ніби малу дитину — я ледве встигала за ними. Кілька людей звернули на нас увагу, але швидко відвернулися, особливо коли Аарон зустрічався з ними поглядом.
Довів мене до будинку, різко розвернув до себе й жорстко поцілував. Навіть Ліаму стало ніяково.
— Увечері заберу. Без мене — нікуди.
Розвернувся й пішов далі у своїх справах.
— Обов’язково чекатиму, — зітхнула я з сумом.
Він мене ввечері вб’є за те, чого я від нього вимагаю. Але найгірше — зараз я відчуваю від нього лише провину.
— І що це було?
Я озирнулася — за спиною стояла Габі з величезними від здивування очима.
— О, привіт. Мабуть… кохання, — знизала плечима і пішла до себе переодягтися та поставити валізу.
— Ти впевнена? — дівчина рушила слідом.
— Ми трохи посварилися, — відповіла я.
Ми разом піднялися нагору. Габі вмостилася на диванчику й мовчки спостерігала, поки я переодягалася.
— Я його таким уперше бачу, — нарешті промовила вона.
— Ти сьогодні знову зі мною працюєш?
— Матіас сказав, що якщо мені подобається і я тобі не заважаю, то він не проти, щоб я навчалася поруч із тобою.
— Я не проти. Ти крові не боїшся?
— Ні. Я колись працювала на свинофермі. Після неї я вже нічого не боюся.
З веселим настроєм спустилися в приймальню. Карі попередив, що поки нікого немає, і мене запрошує до себе у кабінет пан Крент. Подивилася на Габі — вона лише підбадьорливо посміхнулася.
Подякувала Карі й попрямувала до Матіаса. Постукала в двері, почула дозвіл увійти, зайшла й щиро посміхнулася.
— Добрий день, пане Крент. Як ваше відрядження?
— Добрий день, пані Каін. Присядьте, будь ласка. Усе добре. Цього разу, після останньої вилазки наших мисливців, було відносно тихо й спокійно.
Мені Карі поскаржився на недопустиму поведінку пацієнта Уве Морта. Я передивився запис зі спостерігачів і був шокований. Сьогодні вже не встигну до мерії, але завтра зранку обов’язково вимагатиму роз’яснень і вибачень від нього. Оскільки така поведінка вперше, більшого зробити не зможемо, але можемо відмовити йому у медичних послугах.
Його погляд ніби чекав, що я почну сумніватися в необхідності такого покарання.
— Дякую, що стали на мій бік. Мені навіть страшно уявити, що могло б статися, якби не було захисту від гільдії. Мій досвід спілкування з чоловіками такого типу… це страшно, вони просто не чують слова «ні».
— До речі, хотів вас запитати: а що це за захист такий цікавий? Я не зміг розібратися.
— Він накладається засновниками Культу всіх стихій і вплітає магію менталістів. Через це зламати його неможливо, але коштує недешево. Майже половина мого місячного заробітку йде на ритуал.
— Тобто з усієї зарплатні у вас залишаються всього дві золоті монети?
— Так. Одна на проживання, дві на ритуал, дві мені.
— Невже воно того варте?
— Звичайно. Я вільна у своєму виборі. Переспати можу з ким завгодно, але тільки за власним бажанням. А зґвалтувати мене не можуть.
— Можливо, він не збирався вас ґвалтувати?
Я посміхнулася йому, піднялася зі свого місця й торкнулася його руки. І нічого не сталося.
— А ось якби у вас були хтиві думки на мій рахунок, вам було б неприємно від мого дотику. Бо це я без зацікавленості до вас торкнулася. А у нього було шалене бажання, і навіть присутність Габі його б не зупинила.
— Зрозумів вас. Такого більше не повториться. Я з ним ще й особисто переговорю.
#292 в Фентезі
#57 в Міське фентезі
#1012 в Любовні романи
#224 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 11.02.2026