4.3

   — Це тому, що я лікувала його частіше, і до мага він не ходив, — втрутилася Міа.

   — І багато хто до тебе ходив?

   — Останнім часом — майже вся зграя Аарона. Бо ваш Матіас усе псував і постійно казав, що це через розлом. Тільки після серйозних відрядження вони зобов'язані прийти до лікаря.

   Я слухала Мію і дивилася на коханого шоковано.

   — Навіщо ти пішла до нього по допомогу?

   — Коли я вперше завагітніла, тоді сильно захворіла. Мені не вистачало моїх знань, тому й звернулася. А вже потім зрозуміла, що допомоги там чекати марно.

   — Є над чим подумати…

   Ми продовжили їсти в тиші. Справді, кожен занурився у свої думки. Аарон не зводив з мене очей — напружений, знервований. Ліам увесь час тримав Мію за руку: за відчуттями, скучив за нею неймовірно.

   — Чого ви досі не одружилися? — вечеря майже завершилася, і я вирішила їх відволікти від очікування продовження вечора.

   Вони перезирнулися. Ліам важко видихнув.

   — Я сподіваюся, що вона знайде когось кращого за мене.

   — Ідіот, — сказала я спокійно. Усі здивовано подивилися на мене. — Як ти собі це уявляєш? Повертаєшся з відрядження, а тут уже живе інший чоловік. І ти спокійно забираєш зібрані речі та йдеш куди очі бачать?

   Його очі спалахнули люттю. Він ледь стримувався, щоб не відповісти грубістю. Мабуть, лише присутність Аарона його зупиняє. Той, у свою чергу, тримав мене за руку і дивився здивовано. Я ж тільки посміхалася — як і Міа. Здається, їй сподобалася реакція Ліама на мої слова.

   — Уже пізно, — продовжила я м’якше. — Якщо хотів, щоб вона забула тебе і жила далі, треба було зникнути з її життя ще на початку стосунків. А тепер, мій хороший, вона не переживе твою смерть і піде за тобою.

   Роздратування в його очах змінилося на здивування.

   — А якщо одружишся і обміняєшся з нею кров’ю, ви проживете довго разом. І, можливо, твоя кров допомагала б їй лікуватися ще раніше. До речі, якби вона померла найближчим часом від своєї хвороби — ти б теж не вижив.

   Я піднялася з-за столу й мовчки чекала, поки вони переварять усе, що я щойно видала.

— Звідки тобі це відомо? — нарешті запитав Ліам.

   — Зараз я тебе ще більше здивую, — спокійно відповіла я. — У вас є кімната без вікон?

   Міа провела мене до своєї приймальні. Там була кушетка потрібної висоти і навіть ремені для фіксації пацієнтів. Я задоволено усміхнулася — хижо, майже передчуваючи. Подивилася на свою майбутню жертву. До мене підійшов Аарон.

   — Крихітко моя, а збудження ти теж таке саме відчуєш, як зі мною? — запитав він і трохи невпевнено обійняв за талію.

   Розуміє, що це необхідно, але залишити мене наодинці з чоловіком, якого я потенційно можу захотіти, не наважується. Я розвернулася до нього, обійняла за шию й ніжно поцілувала в губи, ледь прикусивши. Він застогнав.

   — Ні, мій хороший. Така реакція в мене тільки на тебе. І, до речі, ти мені знадобишся для підстраховки. Я збираюся вивільнити силу вже другий день поспіль.

   З-за спини підійшов Ліам і з усмішкою спостерігає за нами.

   — А ви коли одружитеся? — запитав він, хитро прищурившись, явно очікуючи, що я розгублюся.

   Я повернула голову до нього й теж усміхнулася.

   — Як тільки розберемося з цією справою, зачистимо всіх причетних і поновимо кордони. Одразу одружимося й зможемо жити спокійно разом.

   Після моїх слів коханий тільки міцніше обійняв мене, намагаючись заспокоїтися, щоб не зірватися просто тут, на очах у друга. Я відчула, що його думки вже давно не про справу. Усвідомлювала: перший час нам буде складно — ми намагатимемося насититися одне одним, а це майже неможливо, коли живемо окремо.

   Ще один короткий поцілунок — і я відійшла, почала розкладати темні намистини по периметру кімнати. Ніхто не має відчути вивільнення моєї сили.

   Зайшла Міа й уважно спостерігала за кожним моїм рухом.

   — А що це таке? — не витримала вона й нарешті запитала.

 Простягла їй одну з темних намистин і ще одну перламутрову. Вона обережно взяла їх у руки, обертаючи і розглядаючи під світлом лампи.

   — Це напівдорогоцінні камені, насичені магією, — почала я спокійно, спостерігаючи за її реакцією. — Темні — з магією смерті, світлі — з магією життя. Темні насичують некроманти, щоб встановити зв’язок, придушити емоції або контролювати спалахи сили… А світла магія допомагає лікувати, підтримує життя.

   Я провела пальцем по перламутровій намистині.

   — Кожна з цих намистин несуть у собі енергію, яку можна спрямувати. Темна пригнічує, стримує, виснажує — ти відчуєш її силу, якщо підключиш її неправильно. Світла навпаки — живить, відновлює, підтримує.

   — І як ти використовуєш темні?

   — Тут важлива концентрація і точне розташування, — відповіла я, повертаючись до розкладання намистин. — Вони перекривають будь які мої дії для інших магів. А іноді я спеціально насичують темрявою, щоб пригнітити життя в собі.

   Міа лише кивнула, розуміючи серйозність. Я закінчила розкладати останню намистину і обернулася до пацієнта.

   — Ліаме, лягай на кушетку. Бажано зніми сорочку.

   — Міа, закріпи його, будь ласка. Міцно.

   Я розвернулася до пацієнта й уважно його оглянула. Краєм ока глянула на Аарона — він лише заплющив очі.

   Зовнішніх шрамів значно менше, внутрішніх — теж. Переломи загоєні краще, ламати майже не доведеться. Я тримала руки за спиною, щоб випадково не торкнутися раніше часу.

   Міа вставила своєму коханому капу до рота і відійшла, сівши в дальньому кутку на стілець.

   Аарон, навпаки, залишився поруч — надто близько.

   — Присядь, будь ласка. Я впевнена: навіть якщо почну падати, ти встигнеш мене спіймати.

   Я зайняла місце над головою Ліама й простягла руки до його скронь.

   — Закрий очі. І не кричи.

   Магія почала вивільнятися з мене хвилями. Спершу він сприймав її спокійно, навіть із задоволенням, але згодом біль дістався і до нього — Ліам загарчав, іноді переходячи на глухий стогін.