4.1

   Ранок розпочався занадто рано: Карі прибіг і розбудив мене десь о четвертій. Я швидко спустилася вниз, а в черзі на прийом уже стояв з десяток мисливців — деякі з серйозними ранами. Матіас попередив, що сьогодні буде важко. Він приймав по своєму якомусь списку — не так, як мало б бути: складні не завжди йшли першими. Облаштував собі приймальню в кабінеті, а я залишилася на звичному місці. Пояснив, що рахунок їм пред’явимо пізніше, частину витрат оплатить місто.

   Аарона й Ліама в черзі я не бачила. Карі приніс мені перекус десь о десятій, коли я змогла бодай трохи перевести подих. Вирішила піднятися до своєї кімнати на пів години відпочинку.

   На перилах помітила сліди крові — злякалася. Поруч із дверима, просто на підлозі, сидів Аарон: блідий, стомлений. Я затягла його до кімнати. Перевірила рану — більш-менш, жити буде. Влила йому в горло зілля, промила рану спеціальною сумішшю. Він прийшов до тями.

   — Вибач, будь ласка… Я взагалі думав не приходити, але рана ніяк не затягується. Мабуть, ікло застрягло десь усередині. Міа не змогла допомогти й наполягла, щоб я прийшов до тебе.

   — Мовчи й відпочивай. На перший час я зробила все можливе, а ввечері, коли повернуся, продовжимо лікування. Що там Ліам?

   — Він у порядку, — ледве вимовив у відповідь.

   Я поставила ближче до нього склянку й глечик із водою.

   — Їсти поки не можна.

   Дістала з кишені намистинку, нахилилася до його вуха й тихо прошепотіла:

   — Сьогодні вночі тобі буде дуже боляче. І, до речі… я скучила.

   Обережно поцілувала в щоку й втиснула намистину в рану на животі. Він застогнав, але витримав і навіть спромігся відповісти:

   — А хотілося б приємно.

   — А після, можливо, буде й приємно.

   Я відмила руки від крові. Виставила по периметру кімнати темні намистини, щоб жоден маг не відчув чиюсь присутність і дію артефакту. Приклала руку до його лоба — він знову застогнав.

   — Ти навіть не уявляєш, як я зараз ризикую… — прошепотіла. — Усе одно дурне створіння, що з мене взяти.

   Він дотягнувся до моєї руки й обережно поцілував. Хотів щось сказати, але я притримала долоню біля його губ.

   — Потім поговоримо. Розмова буде складною і, можливо, тобі не сподобається.

   Я прикрила двері й побігла назад до приймальні — там ще було багато поранених. Крутилася до пізньої ночі, зовсім без сил. Відчувала, що темрява більше не тримається, і час іти до себе, інакше почну вливати в постраждалих більше, ніж можу.

   Тих, кого не встигли прийняти сьогодні, залишили на завтра. Я починала зі складних, тож під кінець лишилися простіші. Попросила Карі зібрати мені кошик — хотіла перекусити у себе в кімнаті.

   Коли вже збиралася піти, мене зупинив Матіас і похвалив. Сказав, що я неймовірна молодець, і дозволив завтра відпочити до обіду — з тими, що залишилися, він упорається сам.

   Зайшла до кімнати — Аарон якраз сидів на краю ліжка.

   — Як ти себе почуваєш? — запитала я, знімаючи куртку й підтягуючи стілець ближче до нього.

   — Набагато краще, ніж було зранку.

   Я прибрала руки за спину й нахилилася до нього ближче.

   — Ікло вийшло?

   Клацнула пальцями перед його носом, перевіряючи реакцію. Він кивнув і вказав на тумбочку поруч.

   — Добре. Тобі треба поїсти. Зараз покормлю тебе.

   Взяла кошик, дістала невелику баночку з бульйоном, ложку й скибку хліба. Сіла навпроти й почала поволі годувати його. Поки він пережовував, їла й сама.

   — Тебе не бентежить, що ми їмо однією ложкою? — запитав із цікавістю.

   Я посміхнулася.

   — Вважай це непрямим поцілунком.

   — Може, тоді напряму?

   — Ти зараз надто ослаблений. І тобі треба підкріпитися перед тим, що я з тобою зроблю.

   — Ти мене заінтригувала.

   — У нас обох ніч буде важка. Будь ласка, їж.

   У кошику знайшлося ще м’ясо. Я по трохи відривала шматки йому, а сама згризала залишки з кістки — обережно, щоб випадково не торкнутися його.

   — Ти мене цураєшся? — сумно промовив він. — Хоча… в цьому немає нічого незвичного.

   — Я так розумію, ти вже підкріпився і тебе тягне на розмови? — підвелася. — Тоді час нам попрацювати.

   Прибрала кошик і стілець. Стою перед ним. Зняла зі зап’ястка шкіряний браслет. Звісно, капа була б краще, але в браслеті — закляття стримання. Це навіть краще.

   — Стисни зуби. Тобі буде дуже боляче, бо я не буду зараз перебирати, з чого починати.

   Він стиснув щелепи й уважно дивився на мене.

   — Прикрий очі. Мене трохи відволікає твій погляд.

   Він виконав усе, як я просила. Я приклала руки до його скронь, і магія почала діяти. Спочатку він навіть розслабився, із ледь помітною насолодою, але згодом почав стогнати й, щоб не кричати, втулився мені в груди.

   Я притиснула його до себе й продовжила вливати магію. Він обійняв мене за талію, тримав міцно. У якийсь момент руки сповзли на стегна — але зараз це зовсім не бентежило.

   З переломами завершили. Далі — оновлення кровообігу і запуск магічної сфери. Я відчула фізичне збудження. Головне — щоб він втримався, інакше я не зможу завершити переливання. Пальці заплуталися в його волоссі, а я сама з усіх сил стримувалася, щоб не залізти зверху — збуджений був не лише він.

   Сфера запущена. Я почала поступово зменшувати вплив. Була страшенно знесилена й хотіла спати, але справу треба було довести до кінця. Аарон послабив хватку. Я забрала в нього браслет і обережно погладила по голові.

   — Ти солодка… неймовірна, — тихо прошепотів він. — Я втрачаю розум від твого запаху. Ще з першого дня знайомства. Зі мною такого ніколи не було.

   — Давай поговоримо завтра, — відповіла я. — А зараз тобі треба відпочити й остаточно оновитися.

   Він ліг на подушку, заплющив очі й швидко заснув. Я обережно зняла з нього одяг, залишивши лише спідню білизну — не вистачило сміливості роздягнути повністю. Очистила одяг від бруду й крові, вичистила простирадла, сходила до душу, вдягла найскромнішу сорочку й вмостилася поруч.