3.2

   Я подивилася на неї здивовано. Схоже, вона сподівалася на мої стосунки з Аароном… скоріше на секс, ніж на відносини. Лікар незадоволено кашлянув, привертаючи увагу.

   — Я все розумію і не маю права вас повчати, але дам маленьку пораду: якщо хочете відносин з анімагами, краще з молодими — вони поки чисті. Такі, як пан Горт, після розлому вже не можуть відділитися. Це ніби прокляття повільної дії і може навіть заразити вас. Маги… люди без питань. Мені все одно, з ким ви будете, головне, щоб це не заважало спільній справі.

   — Чому розлом діє лише на анімагів?

   — Бо вони єдині, хто проводить понад половину життя на межі, а іноді — й у самому розломі.

   — А цим прокляттям можна заразитися статевим шляхом? — запитала я й сама здивувалася власному питанню.

   Це ж не хвороба, що передається таким способом.

   — Ні, — він теж усміхнувся моєму подиву. — Достатньо навіть надто багато часу проводити поруч із зараженим. Воно повільно захоплює все живе.

   — Зрозуміла. Мені це цікаво. Хочу дослідити.

   Крент лише знизав плечима — мовляв, роби що хочеш — і почав снідати. Я зрозуміла: під час їжі всі розмови відкладаються.

   Після сніданку Габі підскочила, поцілувала лікаря в щоку й швиденько побігла на роботу. Допиваючи чай, Крент простягнув мені розклад. Я уважно вчиталася, поки прислуга прибирала зі столу.

   Двічі на тиждень у мене повний робочий день. В інші — або перша, або друга зміна, з виділеним часом на лабораторію й створення необхідних ліків. Є два вихідні, але якщо захочу прийняти пацієнтів у ці дні, маю просто вписати їх у графік, щоб не перетинатися з лікарем.

   Якщо вночі хтось звертається — допомога невідкладна. Іноді доведеться виїжджати на місце, тож завжди має бути напоготові і валіза з усім необхідним, і змінний комплект одягу. Спершу він контролюватиме мою роботу зі складними пацієнтами, а якщо все піде добре — дозволить працювати самостійно. Мене все влаштовує.

   — Якщо якихось інгредієнтів не буде в крамниці у Мії, я можу самостійно збирати їх у лісі?

   — Без проблем. Але для цього краще домовитися з якимось мисливцем. Бувають різні ситуації, і краще, щоб хтось підстрахував.

   — Це за гроші?

— Вони наші постійні пацієнти. Якщо запропонуєш комусь із них безкоштовний огляд, із радістю хоч увесь день з тобою проведуть.

   — А ви теж берете собі супровід? — стало цікаво.

   — Ні. Я маг і здатен себе захистити.

   — Зрозуміла. Дякую. Сподіваюся, ми спрацюємося.

   Він усміхнувся у відповідь і вже збирався йти, бо Карі попередив, що перші пацієнти чекають.

   — А можна я сьогодні поспостерігаю за вашою роботою? З зіллями в мене все гаразд, а до другої зміни підготовка поки не потрібна.

   — Звісно, — відповів він і, здається, навіть зрадів моїй ініціативі. — Ходімо зі мною.

   День пролетів непомітно. Пацієнтів було небагато, але серед них траплялися й складні випадки. До вечора я втягнулася в роботу, знайомилася з особистими справами пацієнтів. Коли Габі підбігла в гарній сукні, вся така причепурена, дізналася, що сьогодні вечеряю сама — Матіас веде дівчину в якийсь дорогий ресторан. Я щиро пораділа за них.

   Попросила Карі принести вечерю до моєї кімнати, а сама зачинилася і розставила темні намистини по периметру. Поки мага поруч не було, почала наповнювати намистини своєю магією. До того, як принесли їжу, встигла скинути накопичену за день магію, прийняти душ і приміряти брюки із сорочкою. Для мене ще незвично ходити в такому одязі, тож вирішила частіше практикуватися вдома. Потім прибрала намистини, подякувала й сіла вечеряти.

   Знову почувся стукіт у двері. Я здивувалася, прикрила очі — за дверима стояв Аарон. Цікаво, з чого це він до мене?

   — Заходь, — крикнула я, продовжуючи милуватися видом з вікна.

   — Добрий вечір. Звідки знаєш, хто на порозі? — зайшов, дуже привітно посміхаючись, із кошиком у руках.

   — Добрий. Знаю — і все. Повечеряєш зі мною чи просто проходив повз?

   — Не проти вечері. Тим більше, тобі Ліам передав подяку за вчорашнє.

   — Яку подяку? — піднялася з-за  столу й попрямувала до нього.

   Він поглядом пройшовся вздовж усього мого тіла, ніби я була оголена. Мені сподобалась така його реакція — навіть захотілося трохи «попрацювати» стегнами. Він відвів очі і дивився кудись у нікуди, а я посміхнулася, задоволена своєю поведінкою. Не можу заспокоїтися, хочеться провокувати.

   — Міа сьогодні почувається неймовірно добре, і у Ліама нічого не болить.

   — Та яка подяка? Ти ж учора за все заплатив, — дивлюся на нього обурено. — Так справи не ведуться. Я ж не безкоштовно це зробила.

   — Будь ласка, прийми. Тут нічого особливого. І справді, Міа сьогодні весь день нормально їла і жодного разу їй не було погано. Вона ж чахла з голоду останнім часом, бо нічого не могла їсти, — погляд з надією.

   — Добре. Подумаю, як віддячити у відповідь. Тільки попередь, щоб менше про це говорили. Мені треба все перевірити.

Він зрадів, що я не виганяю, передав кошик у руки і спокійно зайшов до кімнати, роздивляючись навколо. До цього він стояв на порозі, чекаючи мого рішення.

   — А в тебе тут непогано, і місця багато.

   Я зазирнула в кошик і помітила рідкісні трави, масла й навіть сушені гриби — дуже необхідні. Миттєво прибрала їх до валізи, потім перенесу в лабораторію. Ще помітила пляшку вина й цукерки.

   — Дивлюся, джентльменський набір… квітів не вистачає.

   — Замість квітів — пучки трав, — посміхнувся він. — Міа сказала, що це для тебе важливіше.

   Викликала Карі через намистину у браслеті, попросила принести для гостя тарілку та прибори. Запросила чоловіка за стіл і сіла на своє місце, закинувши ноги.

   — Я не леді, тож вибач за такий вигляд і поведінку. Попереджаю одразу.

   — Я й не проти. Мене взагалі все влаштовує, — налив мені вина й невпевнено кинув погляд.