2.2

Спустилася на перший поверх і зайшла до вітальні — а там Габі цілується з Матіасом.

   — Ой, вибачте! — зніяковіла я й хутко вийшла в коридор.

   — Та нічого такого, чого тут соромитися, — усміхнулася дівчина, виходячи за мною. Вона повернула голову й гучно сказала чоловікові:

   — Зачекай мене, я скоро повернуся.

   Підхопила мене під лікоть і швидко потягла до виходу, залишивши мене здивованою.

   — Ти чого так дивуєшся?

   — Я просто помітила твою зацікавленість в Аароні, а ти, виявляється, з Матіасом.

   — Аарон у ліжку дуже навіть нічого, але він не перспективний — з ним немає майбутнього. Тим паче він так і не пробачив мені, що я почала зустрічатися з Матіасом. Ми з ним два місяці були разом, а він навіть не запропонував мені переїхати до нього — мені це набридло. А коли відчув на мені запах іншого чоловіка, узагалі втратив інтерес. От Матіасу байдуже, з ким я зустрічаюся, окрім нього. Поки він не запропонує спільне проживання — я належу сама собі.

   Я мовчки йшла поруч і уважно слухала. Вона подивилася на мене загадково.

   — Ти мене засуджуєш?

   — З чого б це? Твоє тіло — твоє діло. Головне, щоб завжди був шлях до втечі й ти дбала про здоров’я. Все інше мене не обходить.

   — А в тебе є до когось інтерес?

   — Я ще мало з ким спілкувалася, але я — неймовірна збоченка, — хитро підморгнула їй.

   Дівчина навіть зупинилася.

   — У сенсі? Я не зрозуміла.

   — Усі, кого я сьогодні встигла зустріти, викликають у мене бажання розібрати й дослідити, як піддослідних, — гучно розсміялася я.

   Вона полегшено видихнула й підтримала мій настрій.

   — Налякала мене. Я вже собі такого напридумувала. Ходімо до крамниці по вино й солодощі. Мія любить тістечка з ягодами — вона з південного регіону, а в нас ці ягоди рідкість, тому вона за ними сумує.

   Ми зайшли до крамниці, і я зголосилася купити все необхідне. Габі не заперечувала — підозрюю, вона збиралася залишити мене одну в гостях і втекти на побачення.

   Підходячи до будинку, я запитала, чи буде ще хтось. Габі відповіла, що, швидше за все, ні. Ліам і Мія не дуже люблять гучні компанії, а оскільки мені часто доведеться в них бувати, то познайомитися обов’язково.

   Дівчина постукала у двері, а я скромно стояла поруч, очікуючи.

   Двері відчинило неймовірно тендітне створіння з вогняно-рудим волоссям і блакитними очима, в яких я раптом відчула, що починаю тонути. Дівчина неземної краси привітно усміхнулася й одразу представилася.

   — Добрий вечір, я Мія Кейс, завідую трав’яною крамницею. А ви — Амалія Каін, травниця. Ліам уже розповідав мені про вас.

   — Добрий вечір, приємно познайомитися.

   — Проходьте, не стійте на порозі — вже досить прохолодно. І давай одразу домовимося на «ти». Мені всього лише двадцять п’ять.

   — А мені двадцять вісім, тож я не проти спілкування на «ти».

   Ми зайшли й почали роздягатися. Я простягнула господині подарунок, і вона одразу понесла його до столу, де Ліам допомагав із сервіруванням.

   — Габі, а ти чого мовчиш? Скільки тобі років? — пролунав чоловічий голос.

   Я обернулася. Біля каміна сидів Аарон і з посмішкою дивився на дівчину. Яка ж я молодець, що наситилася темрявою — інакше після першого келиха вина точно полізла б до нього з лікуванням.

   — А ти що тут забув? — пирхнула Габі. — Здається, ти в нас прихильник самотності. Чи дівчина сподобалась? До речі, на неї вже око поклав Уве.

   Після цих слів мене пересмикнуло. Я помітила уважний погляд анімага й ледь помітну усмішку на його губах. Мабуть, він уловив мою реакцію.

   — Мені здається, твоя нова знайома вже встигла оцінити такого залицяльника, — кинув Аарон.

   — Їй просто ні з ким поки що порівнювати, — відрізала Габі й попрямувала до столу. Якось дивно — мене обговорюють у моїй же присутності. — До речі, я ненадовго, у мене ще справи.

   — Якщо вона приїхала до цього міста в пошуках кохання, то помилилася з вибором, — додав хтось.

   Я трохи розгубилася через їхню манеру спілкування. Це помітила Мія й підійшла ближче.

   — Звісно, на таку красуню звертатимуть увагу, — усміхнулася вона. — Блакитні очі й довге чорне волосся — неймовірне поєднання.

   Вона нахилилася й уже тихіше додала:

   — Не зважай, у них це постійно. Може, дати тобі інший одяг? Тут досить тепло.

   — Дякую, не треба, я просто зніму светр.

Поки я стягувала з себе одяг, почула гучний сміх Габі.

   — Аарон, хороший мій, ти так на мене не дивився, навіть коли я стояла перед тобою оголена. Ти її зараз очима з’їси.

   Я мимоволі злякалася: а раптом я забула блузу? Притисла до себе светр і швидко підійшла до дзеркала. Ні, все гаразд, усе на місці.

   — Закрий рота, нерозумне ти створіння, — холодно відповів Аарон.

   Коли я зайшла до кімнати, Аарон мовчки дивився на вогонь у каміні. Габі щось щебетала Мії, а Ліам час від часу поглядав на мене й загадково усміхався. Я підійшла до столу й стала спостерігати за ними та їхнім спілкуванням.

   — А скільки вам років? — запитала я, дивлячись на Аарона.

   — Він уже старий, — із посмішкою відповіла Габі.

   — Це ж скільки? — я розгубилася.

   — Молодший за вашого мага-лікаря, — роздратовано відповів чоловік.

   — А скільки нашому лікарю?

   — Матіасу п’ятдесят п’ять, але для мага це не вік, — пояснила подруга.

   — Для анімага теж не вік, — додав я зовсім нерозуміючи, що відбувається. — Я вважаю пана Стена молодим.

   — Та ти що, — розсміялася Габі. — Він уже доживає останні роки. Йому шістдесят два.

Вона сміялася вголос, аж Ліам кинув на неї невдоволений погляд.

   — А тепер, мої хороші, поясніть мені, що відбувається, — я відчула, як у мені підіймається злість. Моє звернення відверто здивувало всіх. — Я сім років прожила в місті Парфон, де більшість населення — анімаги. І повірте: чоловіки у вісімдесят і більше там є ватажками зграй, а ті, кому ще нема сорока, вважаються хлопчаками. Вони навіть не поспішають шукати пару й проходити ритуал. То що це за виняткове місце, де анімагів прирівнюють до людей?