IX розділ. ІЛОНА

Відкриваючи двері кабінету адвоката, я чимдуж стискала руку Матвія. Мені було страшно проте поряд з хлопцем я трішки заспокоювалась, він ніби вселяв у мене якогось стержня боротись і не опускати руки.

«Доброго дня, Ілоно. Ми уже й не очікували вас сьогодні побачити»,- адвокат неодміно впізнав мене і у його погляді можна було прочитати здивування від зустрічі з Матвієм. І видно хлопець не витримав погляду і першим заговорив на весь кабінет.

«Не дивуйтесь пане Тамбійський, я як хлопець Ілони і маю повне право тут знаходитись»

Адвокат дідуся проковтнув фразу і не продовжив діалог лиш продовжив перекладати бумаги зі сторони в сторону. А я лиш шокована сіла поряд з хлопцем на диван і уже згодом  ми почали ловити погляди моїх родичів.

« Тільки не нервуй. Пам‘ятай, що вони просто змії»,- хлопець прошепотів цю фразу мені на вухо і це чесно мовити мене заспокоїло.

У тиші ми сиділи лише хвилини три і нарешті адвокат дістав того клятого конверта. Залишилось не так багато часу і ми нарешті звільнимося від цього осудливого погляду моїх родичів.

«Згідно з даного заповіту я можу вам зазначити, що Кузьменко Петро Олександрович в своєму останньому оновлені заповіту зазначив, що кошти, які лежать на його ім’я у банку він заповідає дитячому будинку «Колосок», свою радіо студію і будинок заповідає своїй онуці Ілоні…»

Після цих слів я зовсім перестала його слухати. Дідусь заповів усі кошти дитячому будинку в якому я жила та ще й заповів мені свій будинок та справу всього його життя.

З думок я повернулась лише коли Матвій почав щось мені шепотіти на вухо. Я не збагнула спочатку , що він говорив проте  у кабінеті була суцільна тиша, а злих поглядів я ловила ще більше.

«На цьому заповіт закінчено. Уже через 24 години всі отримують свої долі із цього заповіту. На цьому я хочу вам усім подякувати за увагу та усі можуть бути вільні»

Мої родичі почали збиратись проте вийти їм не вдалось. У дверях стояв поліцейський і аби пояснити ситуацію Матвій встав та наблизився до столу адвоката.

« Люба сімейка, попрошу вас усіх повернутись на свої місця. У ногах правди немає, та і стояти вам доведеться довгенько. Містере Тамбійський, підкажіть ви  являєтесь адвокатом лише покійного Петра Олексанровича чи всієї його сім‘ї?»

Адвокат розгубився він явно не очікував що після прочитання заповіту ще щось буде відбуватись. І йому потрібно було декілька хвилин, щоб переварити сказані слова і дати відповідь в якій він розповів інформацію, що у нього договір щодо юридичного захисту усієї сім‘ї.

«Отже, цей документ вам для ознайомлення»,- хлопець передав йому папірці і перевів погляд на моїх кузенів.

«А вас я попрошу пройти разом із співробітниками поліції. Вам висунуте звинування в замаху на вбивство Ілони, усі дані вже є в слідства тому не переймайтесь проти вас безліч доказів»

Я вжалась в диван і почала дивитись на реакції решти сім‘ї. Моя сестра ледь від злості не луснула, в той час як брат почав задивлятись на співробітника поліції видно він дійсно збагнув усю суть ситуації.

Адже як мені розповів Матвій їм грозить 15 років позбавлення волі.