VIII розділ. ІЛОНА

Наступний день настав досить таки швидко. І зараз я можу з впевненістю наголосити, що прокидатись в одному ліжку з хлопцем, до якого в тебе симпатії не аби як приємно. Навіть настрій не той. Хочеться літати й сміятись, замість звичного стану вбивці. Можливо на це ще вплинув виділений в організм дофамін. Проте мені байдуже.

«Я щаслива тут і зараз і цього ніщо не змінить!»- саме так я думала три секунди тому допоки телефон Матвія не завібрував десь на підлозі. От чому саме зараз? Це недуже доречне вібрування все-таки розбудило хлопця та уже наступної миті він сидів на краю ліжка і протирав заспані очі, тримаючи в руці телефон. Коли вібрація стихла він почав повертатись до мене. І що я зробила? Вірно, прикинулась ніби ще сплю. Я дурепа, я знаю. Проте у даній ситуації мені було не аби як ніяково перед Матвієм. Тому я не придумала нічого кращого аніж варіант прикинутись сплячою. І схоже мій план спрацював, проте не цілком так як я очікувала.

Хлопець встав одягнув свою спідню білизну. Як я знаю хід його дій? Я просто за ним підглядала з-під опущених повік. І коли Матвій почав знову підходити блище до ліжка я знову прикинулась сплячою навіть зуміла імітувати спляче сопіння. Проте це сопіння він перервав тим, що поцілував мене у куточок губ і аж після цього він вирушив з кімнати у коридор.

Після цього в будинку було чутно лиш як закрились двері в його кабінет і все. Тиша. От тільки мене ця тиша давила. Я досі не оговталась від цього його поцілунку. Так я розумію що протягом ночі у нас були справи та по доросліше, проте зараз цей рух був дійсно для мене неочікуваним і я не збрешу якщо скажу, що неприємним.

Ця тиша в будинку затягнулась аж поки дверна ручка під моїми руками не заскрипіла. Цей скрип був чутний у кожному куточку будинку. І видно на нього прибігла Даккі. Котра дивилась на мене дуже здивованими очима. Видно вона не розуміла чому я тут шумлю. Проте моєму плану вона не завадила, ідентично мені вона йшла максимально тихо. І разом ми підійшли до дверей кабінету Матвія. До чого я дожила? Я підслуховую чужі розмови. Ні, так діло не піде. Так не можна. Розвернувшись на п‘ятках, я пішла на кухню. Мені хотілось їсти та оскільки Матвій зайнятий я вирішила поїсти наодинці. І відкривши усі полички які бачила я знайшла те що мене найбільш зачепило з їжі. Тому я одразу поставила чайник і почала висипати приправи на макарони швидкого приготування. Саме їх мені чомусь так сильно зараз захотілось. Через 10 хвилин я вже почала їсти свої макарони.

І саме в момент мого поїдання на кухню зайшов Матвій.

«Смачного. Я бачу ти вирішила поснідати не надто корисною їжею»,- хлопець оцінив мій сніданок і уже через три хвилини біля моєї тарілки з‘явилась ще одна. Хлопець вирішив також поснідати з мною макарони швидкого приготування.

«Нам потрібно швидко поснідати й збиратись. Все-таки нам варто встигнути до адвоката»

Я вирішила нічого не відповідати, а лиш продовжила наминати цю вермішель швидкого приготування.

«Ти все-таки підеш зі мною до цього адвоката?»

«Обов‘язково. Я буду тебе підтримувати та у випадку чого захищати»

Ми досить швидко поїли й почали збиратись. От тільки вибір мого вбрання взяв на себе Матвій. Він уже замовив увесь одяг і сказав що саме кур‘єр телефонував йому зранку. Тому коли ми закінчили наш сніданок хлопець мені просто вручив пакет і дав наказ переодягнутись.

Згодом вже в кімнаті в пакеті я вже помітила елегантну чорну сукню. І одягнувши її я зрозуміла що вона не лише елегантна і точно дорога, а й дуже сексуальна. Тепер я ще більш готова побачити своїх родичів, адже тепер у мене буде підтримка Матвія.