ІІІ розділ

Минуло декілька годин після того, як я поговорив з дівчиною. Увесь цей час я сидів у своєму кабінеті, намагаючись зосередитись на роботі. Проте думки про Ілону ніяк не покидали мою голову, я переймався як вона там знизу, чим займається, чи знайшла чим перекусити. Зрештою мої хвилювання взяти вверх і я вирішив спуститись вниз все-таки вже година пізня та і часу від нашої крайньої зустрічі пройшло достатньо багатенько.

Тихенько спускаючись по сходах, перше що я побачив так це Даккі, котра лежала біля дверей і дивилась у сторону кухні. Перевівши погляд на кухню, я побачив Ілону, котра сиділа на барному стільці, піджавши ноги під себе, і попивала щось повільно з моєї улюбленої чашки. Вона знала яку чашку обрати.

«Можна до тебе приєднатись? Хочеться відірватися від роботи трішки…»- я сів навпроти неї. Мені було навіть трішки ніяково дивитись в її очі, було відчуття що цим я можу відволікти її з думок.

«Я зробила чай лише собі, не хотіла тебе турбувати, проте чайник ще має бути гарячим тому…»

Дівчина досить швидко встала і підбігла до чайника та уже через 2 хвилини вона поставила переді мною чашку чаю.

«Ти працюєш вдома?»- було видно, що дівчину цікавить це питання і в то ж час вона ще трішки боїться зі мною говорити

«Не завжди, просто час від часу накопичується дуже багато роботи тому мушу виконувати її вдома»

«А можна мені з тобою в кабінет піти? Все одно Даккі спить, а мені одній трішки страшнувато плюс немає чим займатись»- дівчина опустила погляд на чай, перемішуючи його уже вкотре.

«Звісно можна, там є декілька книг тому якщо що можеш взяти одну з них прочитати»

Ми ще десь пів години пили чай і говорили на супер легкі теми й вже аж потім, захвативши з собою печиво, ми пішли в мій кабінет. І куди ж без Даккі, ця маленька хитруля як тільки почула шелест пакування з печива біля дверей кабінету одразу прибігла до нас. І що мене не здивувало, зайшовши з нами в кабінет, Даккі просто вляглась на килимок і продовжила свій сон.

« І часто вона так приходить допомагати тобі з робою?»- дівчина подивилась на Даккі оглядаючи міні кабінет.

« Вона полюбляє спати чомусь саме у цій кімнаті, я тут навіть облаштував їй зручне місце, но чомусь їй найбільше до вподоби саме це місце для сну»

Поставивши печиво на стіл, я наблизився до книжкової полиці.

« У мене не так багато книг, проте вибрати буде з чого»,- дівчина після моїх слів наблизилась до мене і почала розглядати все книжки та вибравши одну сіла на диванчик.

« Ти не проти якщо я буду читати вголос?»- було видно, що дівчині трішки некомфортно і вона боїться мене і досі но хоча б зараз в її очах читався не настільки різкий страх, навіть те що ми в одному маленькому приміщені проводимо спільний час вже добре.

«Читай, так щоб тобі було зручно» Дівчина закинула ноги на диван і тоді відкрила першу сторінку книги яку вона обрала. До речі, захопила з моєї полиці вона книгу« Аліса в Країні чудес».

Буквально через декілька секунд кімнату наповнив тихий, але шовковистий голос. Вона читала повільно, розділяючи усі пунктуаційні норми. Під її голос я продовжив працювати над документами, от тільки через хвилин сім відволікся аби подати Ілоні плед. Вкривши половину її тіла ним , я почав далі вивчати справу одного з клієнтів. Чи то я так сконцентровано вчитувався в текст, чи то час так швидко минув, але відвівши на секунду погляд з монітора я побачив, що очі в Ілони хотіли заплющитись, а з уст лиш час від часу було чути продовження роману. Видно дівчина настільки втомилась що не витерпіла і почала засипати просто під час зачитування книги. Нічого страшного. Я підійшов до неї настільки тихо наскільки міг і забравши книгу з її рук, поправив покривало на ній і повернувся до роботи. Я не хотів її зараз переносити до її кімнати, не хотів перебивати її сон, враховуючи те що вона тільки декілька хвилин як почала поринати в сон.