Розділ 2.

Ситуація складається неоднозначна, адже цей чоловік не мій хлопець і, мало того, що я бачу його вперше, так ще й мені дуже хочеться стукнути його чимось важким.

Зрештою, вирішую наодинці розібратися з нахабою, підходжу до Ніки і шепочу їй на вухо:

— Дай нам десять хвилин, ми зараз до вас приєднаємось.

Подруга мені підморгує, наче, зрозуміла мій натяк і швиденько ховається за дверима, а я повертаюся до зухвальця, мало не спопеляючи своїм ненависним поглядом.

— Значить так, в тебе є десять хвилин, щоб так само непомітно, як ти з'явився, зникнути з моєї квартири раз і назавжди. Зрозуміло? 

— Проблеми з хлопцями… — цей індик не запитує, а прямим текстом стверджує, що я невдаха. Вбити його хочеться!

— А тобі, яке діло? Хочеш допомогти? — Запитую з викликом, поки чоловік байдуже знизує плечима. 

— Не те, щоб мені дуже хотілося, але так. Я можу тобі допомогти.  Хочеш, побуду твоїм хлопцем на цей вечір?

— Мені це не потрібно! — Гордо заявляю я, але якщо чесно, то його пропозиція мене зачіпає. Скільки можна бути невдахою? Я теж хочу класно розважитися!

— Впевнена? — Схиляє голову на бік і пронизливо дивиться в очі. Ну не демон, хіба? Відчуваю, що платити за цю послугу доведеться кров'ю, але є в ньому щось таке магнетичне, що притягує і підкуповує. 

— Навіщо тобі це? — Запитую не розуміючи звідки стільки доброти в цього симпатяги.

— Я допоможу тобі, а ти мені. Все буде чесно.

— Я з тобою не спатиму! Збоченець! — Злісно шиплю я вказуючи на двері. — Забирайся геть, інакше поліція приїде сюди набагато раніше, ніж передбачалося.

— Хіба я пропонував тобі спати зі мною? — хмикає незнайомець, наче, я вигадала щось нереальне. — Все набагато простіше. Хочеш, обговоримо деталі? — запитує змій-спокусник, адже бачить, що мене зацікавила його пропозиція.

— Давай коротко і без лишніх сентиментів. Що мені треба зробити в обмін на те, що ти пограєш роль мого хлопця перед друзями? До речі, історію нашого знайомства вигадаєш сам. І ще, як тебе звуть? Дивно було б не запитати твого ім'я!

— Тобі треба буде поговорити з однією людиною і переконати її не сідати за кермо, — озвучує дивне прохання, але думаю, що складнощів не виникне. Балакати я люблю! — Я — Андрій, — простягає руку кліпаючи своїми милими оченятами, в які буде важко не закохатися. 

— Марія, — відповідаю вкладаючи свою долоньку в його ручищу. — Але друзі називають мене — Мері, — додаю і грайливо всміхаюся намагаючись скорчити миле личко, хоча й здогадуюся, що фліртувати — це не моє.

— Ну, тоді, якщо ти готова, можемо виходити до твоїх друзів? Чи будуть ще якісь запитання? — Підводить брови вгору і загадково посміхається. От не розумію, чому йому так весело? 

— Звісно, будуть, але не запитання, а настанови. Давай домовимося одразу, що свою роль ти будеш виконувати якісно, не шкодувати для мене компліментів, гарних слів, обіймів і поцілунків. Всі оточуючі мають бути впевненими, що ми дійсно пара. Можеш мене поцілувати прямо зараз! Проведемо невеличку репетицію, так би мовити! Ну, що ти готовий? Мені здається, чи ти злякався? 

— Навіть не знаю, чому ти самотня? Судячи з твого напору, сміливості тобі не позичати. — Якось сильно він округлив свої очиська, але задню не дав.

Вхопив мене в оберемок і присмоктався вимогливим поцілунком даючи чітко зрозуміти, що цілується він відмінно. Аж в очах потемніло і земля почала кружляти під ногами.

— Ну як? Це було досить переконливо? — Запитує зазираючи у вічі, поки я струшую зірки перед очима і приходжу до тями. 

— Більш, ніж переконливо, — бурмочу відриваючи руки від його пліч. І коли я встигла його обійняти? — Ходімо вже, інакше всі закуски зжеруть без нас, а я дуже сильно зголодніла, — Андрій бере мене за руку і ми впевнено виходимо з кімнати прямуючи у вітальню, де вже всі зібралися за круглим столом.

Побачивши мене в сексапільній сукні і в компанії чоловіка, хлопці аж присвиснули отримуючи стусанів від своїх половинок. 

Дівчата теж повідкривали роти і мало не подавилися слиною, коли я відрекомендувала Андрія, як свого хлопця.

Легкий шок змінився перешіптуваннями, але це тривало недовго. За кілька хвилин пролунало привітання президента, всі зібралися за столом голосно дзенькаючись келихами проводжаючи старий рік і зустрічаючи новий. 

Андрій досить непогано влився в нашу компанію і дуже професійно виконував свою роль. Намагався частіше до мене торкатися, жартував, обіймав, шепотів на вухо різні нісенітниці, і, все це виглядало настільки невимушено, наче, він дійсно був моїм хлопцем. Мені було надзвичайно приємно проводити з ним час, розмовляти і просто переглядатися. В якийсь момент я зрозуміла, що була б не проти продовжити наші стосунки, але вже по-справжньому. Тільки, що думав з цього приводу сам Андрій? Я йому також подобалась, чи він просто вдало увійшов в роль?

Після того, як Ніка полоскотала наші вуха своїм пронизливим і жахаючим співом, Саня видер з її рук мікрофон і щиро вибачився за ці знущання. Хтось увімкнув повільну музику і мій кавалер без зайвих натяків потягнув мене танцювати. Його теплі долоні лягли на мою талію і я прикрила очі від неймовірного відчуття затишку поруч з цим чоловіком. Мені зовсім не хотілося з ним прощатися, адже він став єдиним, з ким я так вільно і невимушено себе почувала.