Розділ 1.

— Це буде найульотніший новий рік в твоєму житті! От побачиш, ти не пошкодуєш, що пожертвувала своєю новенькою квартиркою для найграндіознішого святкування в місті! Саня, тягни коробки з їжею на кухню! — Командним тоном промовила Ніка завалюючись до мене в квартиру з натовпом люду. Я вже почала шкодувати, що погодилась влаштувати тусу в себе, але випровадити їх додому буде дуже неввічливо, тому, залишається зробити глибокий вдих і з усміхненою пикою зустрічати хмару гостей, що ломиться в двері. Зрештою, це краще, ніж киснути в порожній квартирі наодинці, або зустрічати новий рік з батьками. Знаючи моїх друзів — сумувати вони не дозволять нікому. Головне, щоб сусіди не викликали поліцію, а з рештою, гадаю, якось впораємося.

— Привіт, Мері! Класна квартирка! Заодно й твоє новосілля відсвяткуємо! — Вигукує Злата мертвою хваткою вчепившись в руку свого хлопця Артура. 

Сьогодні всі будуть зі своїми другими половинками, одна я не вписуюсь в їхню ідеальну картинку, але мені й так непогано, в цілісному вигляді. Якось не щастить мені в коханні, то може, в чомусь іншому фортане. Який мій вік? В двадцять років життя тільки починається, і плювати, що в мене досі немає хлопця. Зате друзі ульотні! 

— Вітаю, Мері, — в дверях видніється розгублена постать Кості, який, наче, взагалі не розуміє, що він тут забув. Все таки, без пари я буду не одна. Навіть не знаю, хто запросив цього ботана, але мені одразу стало легше і не так паскудно на душі. 

З приходом гостей квартира одразу наповнюється святковою атмосферою, галасом і веселим сміхом. 

Навіть ботан підключається до роботи і з неабияким захватом залазить на підвіконня, щоб почепити на вікно гірлянду. 

Ми з дівчатами — Нікою, Златою та Олею зайнялися приготуванням легких закусок, нарізанням салатів і сервірування столу. Решта гостей розбрелися по квартирі не дуже вникаючи у святкове меню і процеси підготовки.

Здається, моя квартира всім сподобалася. Батьки купили її за півціни, адже попередні власники — якісь перелякані люди, стверджували, що тут живе привид! Ну не ідіоти, хіба? Здається, на вигляд — дорослі люди, а вірять в такі нісенітниці! Добре, що я не така забобонна.

Хто би тут раніше не жив, але в одному я впевнена на сто відсотків — після сьогоднішньої туси в цій квартирі і сліду не залишиться від вигаданої нечисті. Ніка притягнула з собою караоке, а так, як співати вона не вміє, але дуже любить, я хвилююся лише через одне — аби сусіди таки не викликали до нас наряд поліції. Все решта — дрібниці, які аж ніяк не дозволять зіпсувати нам свято.

— Ти будеш святкувати новий рік у спортивках і в цій безрозмірний футболці з секонд-хенду? — Якби не цей знущальний тон Ніки, то можна було б вважати, що настрій в мене був відмінний. І футболка мені подобається. Ці олені на грудях, якраз на своїх місцях. Не розумію, чому Ніка вирішила, що я купила її на секонді? 

— А навіщо мені наряджатися, як новорічна ялинка? Я взагалі-то вдома і одягнена відповідно — по-домашньому. Але, якщо моя футболка так сильно псує вам загальну картинку свята, так і бути, переодягнуся в плаття з блискітками і буду мерехтіти, як ті вогники на вікні! — Не розумію, чому я так спалахую, мабуть, вся справа в тому, що мені дійсно немає до кого гарно одягатися. Хіба що, он — для Костика. Він єдиний не відводить очей від моїх оленів. Мабуть, я все таки переодягнуся.

— Можеш святкувати хоч голяка! — Обурюється Ніка і дує свої губи. — Не дарма кажуть, як новий рік зустрінеш, так і проведеш! І вона ще дивується, що з року в рік залишається без пари! Може, пора змінювати щось в собі? — Господи, психологиня Ніка повністю увійшла в свою роль. Краще піти переодягнутися, ніж вислуховувати її доводи на тему: "Сто причин, чому інші вважають тебе невдахою."

Закочую очі до стелі і таки плетуся в свою кімнату, аби знайти більш-менш підходящу сукню. 

Не подобається вам мій прикид, гаразд! Тримайте своїх хлопців міцно, адже в гардеробі непомітної Мері теж є спокусливі речі. Просто, раніше я вважала, що це трохи не мій стиль, але коли срібляста сукня з розрізом до стегна і глибоким декольте ідеально сіла по моїй фігурі, я аж присвиснула від захоплення. 

Зараз я ще туфлі знайду на підборах! Мабуть, з шкільного випускного їх не взувала. Як добре, що нога більше не виросла…

— Ось так, — бурмочу сама до себе і розглядаю в дзеркалі своє відображення. Здається, я виглядаю дуже навіть ефектно! По-моєму аж занадто, але це мене не лякає! 

— Хай інші бояться моєї краси! — впевнено розвертаюся до виходу, роблю один крок і затамовую дихання, адже навпроти мене стоїть незнайомий чоловік і осяює кімнату своєю сліпучою посмішкою.

Коли він встиг увійти, адже я нічого не чула? 

— Ти ще хто такий? — Одразу кидаюся в атаку! — Нікин колишній? Якщо так, то краще забирайся звідси, поки Саня не прорідив твої ідеальні зубки. Він в неї ревнивий до чортиків, ще й боксом займається! — Додаю зухвало, а сама розглядаю це диво природи. Ви тільки  погляньте на нього — весь такий при параді, виголений і в костюмчику, а погляд який магнетичний! В такого з легкістю можна втріскатися по-вуха і забути своє ім'я! Тільки є в ньому один  невеличкий мінус — якийсь він надто мовчазний. Ну нічого, я така, що й мертвого змушу заговорити. Одним словом — наполеглива.

— Ну і чому витріщаєшся? Сукня сподобалась? Скажи, що вона просто бомбічна? — Треба ж якось розговорити цього чолов'ягу. А він такий, нічогенький. Дивний, звісно, але симпатичний.