6 Глава

Пройшов тиждень. В дівчат справи йшли добре. Хлопці також не сиділи склавши руки, їхавши центром міста, в обід, Стас і Влад , помітили один плакат, на якому було зображено їм обом знайомий ресторан, де вони нещодавно були. 

 - Ух, ти, вони вже рекламу собі зробили, - сказав Стас. 

 - Давно пора було, - відповів Влад. 

 - Цікаво, які вони, ці дівчата? 

 - Ти маєш на увазі власниць цього ресторану? 

 - Так, ми так і не зустрілись з ними. 

 - Потрібно щось придумати. 

 - Може, давай заїдемо, пообідаємо в них? - запитав Стас. 

 - Ну, давай, - відповів Влад.  

Цей день не передбачав біди. Гарний, сонячний день. В ресторані панувала  гарна атмосфера, музика, свіжий запах квітів і запашної кави. 

Всі були задоволені. Дівчата сиділи в залі і пили фруктовий напій, який так ігриво смакував у роті. Клієнтів, в обід, не так багато, а на вечір в них було невелике замовлення. Все виглядало як в казці. 

 - Як, добре, трішки розслабитись, - промовила Аня. 

 - Мені каже та людина, яка як раз, любить відпочинок, - відповіла Маша. 

 - Ой, Маш, знаєш, я люблю працювати, але і відпочинок також люблю. 

 - Особливо в дома з книгою, правда? - запитала Маша. 

 - Це так. Книги переносять мене в інший світ, - мрійливо відповіла Аня. 

 - Світ твоїх мрій та фантазій? 

 - Як ти мене добре знаєш, - засміялася Аня. 

Під їхню розмову їх застав один непроханий гість. Побачивши його, в дівчат одразу пропав настрій. 

 - Знову, він, - прошепотіла Аня. 

 - Вміє, він, настрій зіпсувати, - відповіла Маша. 

Дівчата були схвильовані, але не подавали вигляду. Він підійшов до них зі своєю єхидною посмішкою. 

 - Доброго дня, - сказав Гоблін і присів за їхній столик. 

 - Доброго дня, - сказали дівчата разом. 

 - Ви подумали, стосовно того, що я вам сказав в нашій останній розмові? 

 - Навіть і не збиралися думали. 

 - Ну, якщо ви так вирішили, то нехай... 

 - Ми вже вам сказали, що не будемо нічого платити. 

  - Я вам тоді давав, просто, останній шанс. 

 - А ми думали, що ви не розумієте те, що ми вам кажемо, - Маша була такою роздратованою, що Аня була вимушена її стримувати, щоб та не наговорила зайвого і не було біди. 

 - Бачите, яка тут ситуація, в мене терпець вже вривається, майте на увазі. Я вам дав пару днів на роздуми, ви, як я бачу, зробили не правильний вибір, тому тепер не думайте, що наслідків не буде. Адже я все зроблю для того, щоб вони були, щоб усі знали, з ким ви маєте справу, і що ваш не послух робить, - сказав, як відрізав, Гоблін. 

 - Не погрожуйте нам, - сказала Аня. 

 - Ми не боїмося вас, - відповіла Маша. 

 - Добре, що зараз не боїтеся, але скоро почнете боятись власної тіні, - промовив він. 

 - Ми хоча б тінь бачимо, а ви то ні, - сказала Маша, а Аня додала, - і навряд чи побачите. 

 - Будемо бачити, хто бачить, а хто ні, і кому слід боятися, - розгнівано сказав Гоблін. Потім він розвернувся до своїх хлопців і рукою дав їм знак, ті в свою чергу зразу зрозуміли, що потрібно робити, і почали все трощити навколо. 

 - Що ви робите, придурки, - крикнула Марія. 

 - Я зараз викличу поліцію, - склала Анна. 

 - Поліція в цьому районі, слухає лише мене, тому вони вам ні чим не допоможуть, - з гордістю та впевненістю в собі, сказав Гоблін. 

В той час, хлопці, приїхали до ресторану. Вони помітили знайому машину, і почули крик та шум в самому ресторані. Швидко зрозумівши  в чому справа, вони поспішили туди. Зайшовши в середину, Гоблін був здивований, побачивши їх. 

 - Що ти робиш? - запитав Влад. - А ну, негайно, скажи своїм псам, припинити це. 

Гоблін кивнув їм і сказав припинити. 

 - Ти чого розійшовся? - запитав Стас. 

 - Ці дві, мадам, - Гоблін кивнув в їхню сторону, - відмовились мені платити. 

 - Мабуть в них є вагомі причини, щоб сказати тобі НІ, - сказав Влад, подивившись на дівчат. 

  - Які причини, ви добре знаєте закони?! І добре знаєте, що причин не буває, щоб не платити, закони всім писані. 

 - Ось, що я тобі скажу, - сказав Стас, - залиш їх у спокої, відчепись від них. 

 - Або, що буде? 

 - Ти розумієш, кому відмовляєш? - запитав Влад. 

 - Так, я розумію. 

 - Ну тоді, розворот поворот, і хода звідси, - розгнівано промовив Влад. 

Незадоволений Гоблін пішов з ресторану роздратований. Хлопці, почекавши, щоб всі вийшли, звернули свою увагу на дівчат, які були в ступорі від переляку. 

 - Що це було? - запитала Аня, яка перша відійшла від шоку. 

 - Як він так швидко і легко вас послухав? - не менш, здивовано, запитала Марія. 

 - А, ви, не хочете розказати правду? 

 - Правду? - запитала Маша, - яку це, правду? 

  - Ну як, яку? Хто ви такі, насправді? 

 - Ми дівчата, хіба не зрозуміло? 

 - Він до вас не приходив би, як би ви не були власниками цього ресторану. 

 - Ну ось, бачите, ви самі все знаєте. 

 - Давайте, ми з вами заново познайомимося? Мене звати Влад, а мого друга Стас. А вас, як звати? 

 - Але чесно скажіть, на цей раз, без обману, - додав Стас. 

 - Мене звати Марія, а не Сніжана. 

 - А мене звати Аня, а не Валерія.

 - Це ваші справжні імена? Чи знову вигадані? 

 - На цей раз, справжні. 

 - Дякуємо, що допомогли нам. 

 - Ми не залишаємо красивих дівчат в біді. 

 - Ви, що Чіп і Дейл, що поспішають на допомогу? 

 - Можна і так сказати. 

Вони ще трішки поговорили, і почали прибирати усі разом, включаючи офіціантів, зал. Хлопці теж проявили ініціативу і вирішили допомогти. Клієнтів не було, тому що закрили ресторан під час прибирання. 

За пару годин закінчили, і була ідеальна чистота. Дівчата, в знак подяки, вирішили пригостити своїх рятівників. Тому всі разом, за одним столом, вирішили пообідати.

За столом панувала злагода, розговорившись, вони почали пізнавати, один одного, ще краще. Вони сміялися та розказували різні історії, про які мало хто знав. І як, вони, обвели навколо пальця, хлопців, які навіть не здогадувалися, що дівчата і є власниками ресторану.